Агент «ИВАНОВ» так описує перші кроки його створення:
«ВОЙТЕНКО считался специалистом по этому вопросу, а потому рассмотрение должно было происходить обязательно в присутствии ВОЙТЕНКО… Основная мысль его выступления заключалась в следующем: «Мы организовываем «Просвиту»..., мы должны организовать и создать «кооператив» мощный и сильный. Дело большое и дело важное. Оно должно будет сыграть огромную роль в истории нашего украинского народа. Но работать нужно будет очень осторожно... Раз дело начали, надо будет доводить до конца, не взирая ни на какие препятствия. Нужно будет бороться до конца…».

...
Адже без світла не буває блиску,
Не буде ж блиску, то не буде й зиску,
Тоді що Золото, що те Лайно,
Для всіх – однаково, всім - все одно.
...

«Північний Донбас являється зараз ареною такої інтенсивної української роботи, що рівнятися з нею можуть хіба тільки давно визволені міста Правобережної України. За кілька місяців праці ледве можна впізнати ці землі, де ще восени минулого року лютувала червона Москва… "

Вже на початку жовтня 1941-го місцева радянська влада готувала спішну евакуацію установ та організацій. 8 жовтня було взято Маріуполь, за кілька днів німецькі війська захопили Володарське, Новоазовськ, Волноваху. В Сталіно (Донецьк) почалася паніка, бо стало зрозумілим, що обласний центр німці захоплять. Офіційно залишені партизанські загони та групи масово покотилися на схід, залишаючи міста і села. Таких груп була більшість, лишилися на місті лише маріупольці, бо їх район було взято зненацька, а міськком партії проводив своє чергове засідання, коли до його порогу під’їхав перший німецький танк.

У фільмі польського режисера Павла ЛОЗІНСЬКІ «Хімія» пацієнти онкологічної клініки проходять курс хіміотерапії. Ми бачимо їхні обличчя так близько, ніби сидимо поруч на ліжку. Вони лежать парами і розмовляють. Їхні розмови захоплюють. Дивлячись на життя з іншої перспективи, з відстані, яка стає помітною в лікарні, розумієш, що воно безцінне, сповнене сенсу, чарівне. Чому ж так пізно?

"ПРОСВІТИ" 1922-1923 рр. ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ

З приходом «червоних» на початку 1920 р. ставлення до української справи докорінно змінилося. Перше, що створили комуністи в Слов'янську, був концтабір - один з двадцяти п'яти, організованих 1920 р. в Україні. Наказом за № 7 від 1 березня 1920 р. його комісаром було призначено товариша ЧЕВЕЛУ (з 28 лютого). Слов'янський район палав у вогні селянського повстання. Згідно повідомлення Губ. ЧК, в Донецькій губернії на серпень 1920 р. діяло лишень організованих постійних загонів повстанців 10 тисяч чоловік. 1200 з них різали комуністів у Слов'янському повіті.

... Хто прийшов сьогодні з „бабочкою”, може зняти її в будь-який момент, щоб дихати вільно і ритмічно... щоб тіло...
- А що, справді можна зняти будь-яку з наших „бабочок”, і навіть ту, яка сьогодні сидить у президії?
- Повторюю спеціально для недорозвинутих членів окремо: „бабочка” – це приблизно те ж саме, що галстук, але значно коротше і роздвоєне, з двома крильцями...

Книга "Просвіта під багнетом" – перша з серії історичних нарисів про український рух на Донбасі. Вона написана на основі внутрішньої документації слов'янського відділу НКВД, який після закінчення війни розробляв оунівське підпілля і займався діяльністю "Просвіти" на Слов’янщині.
Рекомендована всім, хто хоче знати історію свого краю не в московській трактовці. Особливо бажане знайомство з нарисом працівникам Служби безпеки України, яких періодично влада нацьковувала на український визвольний рух.

Рецензент - кандидат історичних наук О.О.ПИЛИПЕНКО. Видання друге, доповнене.

Частина І

Передмова

Початок

Правду кажучи, я хотіла написати для читачів нашого часопису про Марину КУРНІЛОВИЧ трохи раніше. Спочатку – наприкінці грудня минулого року, коли вона приїхала з Києва до Кривого Рогу, аби побачитися з рідними й трохи перепочити, а потім – наприкінці січня вже цього року, коли від неї почула й дізналася про фестиваль індійського танцю у Харкові, на якому вона очолювала журі. Та все якось не складалося. І ось нарешті настав час для цього.

Оголошення в "Домашней газете” обіцяло свято під назвою "Українська мова - душа мого народу”, і всі бажаючі приєднатися до нього запрошувалися в суботу 20 лютого до Криворізького транспортно-металургійного ліцею, що по Корнійчука, 27. Очікувалося прибуття "...відомих письменників, вчених-мовників... з Києва і Дніпропетровська”. В програмі обіцялося ”...толерантне і зважене обговорення мовного питання в Кривбасі...” Як було не піти на таке свято. І ми з колегою вирішили піти.