СПРОЧАТКУ було довге очікування гостей, а гості все були в дорозі. Організатори зі згоди присутніх вкотре відтерміновували початок свята “на 10 хвилин”. За більш ніж півгодини нарешті з’явився єдиний гість, гість із Дніпропетровська - Сергій ДОВГАЛЬ, і, за наявності в приміщенні сорока однієї особи, Любов БАЛАБАТ нарешті відкрила, як було сказано “святкові збори Криворізького міського об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка ”. Про те як рік тому проходили звітно-виборні збори об’єднання та про спробу рейдерського захоплення організації наша газета в свій час докладно інформувала читачів. Рейдери-невдахи, серед яких були (і не просто були, а й очолювали їх) організатори нинішнього свята, тоді одержали відкоша. Назвемо деяких: Любов БАЛАБАТ, Руслан БІРЮКОВ (на той час депутати міської ради, обрані туди від БЮТ), Микола КРАМАРЕНКО –журналіст з газети “Червоний гірник”, заснованої Криворізькою міськрадою. Були й інші “патріоти від демократичних партій ”, а керував ними згаданий вже Сергій ДОВГАЛЬ, який ще в ролі прес-секретаря обласної організації партії „ВО “Батьківщина” мав досвід аналогічного захоплення Дніпропетровського обласного об’єднання “Просвіти”. Після того, як учасники зборів Криворізького міського об’єднання ВУТ „Просвіта” імені Тараса ШЕВЧЕНКА 31 січня минулого року не піддалися на провокації, завершили їх, вибравши вже вкотре головою об’єднання Миколу КОРОБКА, рейдери невідомо де провели свої збори і “вибрали” керівником Криворізької „Просвіти” Миколу КРАМАРЕНКА, людину, яка ніколи не вступала до організації, не була її членом та не брала участі в її роботі. Після фальсифікації зборів та виборів була ще й фальсифікація бланків організації, “виключення” із членів організації найбільш небезпечних на їх думку активістів. Відчуваючи “чиє сало з’їли”, наші рейдери, ніби заплутуючи сліди, почали іменувати себе в пресі то “міським об’єднанням “Просвіта”, то “Просвіта міста”, а то й “ТОВ „Просвіта”. Останнє ж можна однозначно трактувати (відповідно до прийнятого змісту цієї абревіатури) як ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “Просвіта”.
Але, ми відхилилися від теми. Нікому не забороняється влаштовувати свято української мови, мови державної. Навпаки, маємо вітати такі спроби. Всяк, хто влаштовує таке свято, гідний похвали.
Тож, власне, про перебіг святкування...
Оголосивши про присутність в залі запрошених гостей та преси, пані БАЛАБАТ надала слово керівнику “ТОВ „Просвіта” пану КРАМАРЕНКУ. Після роздачі грамот-подяк активістам Микола Володимирович заспокоїв присутніх: мовляв, нічого боятися, що українська мова зникне, он міський голова та його заступники, а також керуюча справами міськвиконкому розмовляють українською, визнавши, щоправда, що роблять вони це тільки на офіційних заходах. Розказав далі про свої зустрічі з Іваном ДЗЮБОЮ, про з’їзди „Просвіти” та „Української Народної Ради”, про чарівні місця Криворіжжя та екологічні акції зі збирання сміття та висадженням дерев (здається, ту весняну 2009 року акцію записали до свого активу з півдесятка організацій). Любов Миколаївна розказала про походи в музей Олександра ПОЛЯ, в Дубову Балку та дендропарк, про звернення до міськради, про перипетії з перейменування вулиць. А також - про чисельність організації та про те, що спільної мови з усіма не знайшли. Говорила чудовою українською мовою, але насправді про мову мови не було, вибачте за такий вислів. Пан ДОВГАЛЬ поділився спогадами про події двадцятилітньої давнини, як створював Товариство української мови. Згадав, як на початку 90-х демократам давали посади в облдержадміністрації, а також про те, що (відповідно до угоди з БЮТом) у випадку перемоги Юлії ТИМОШЕНКО на недавніх президентських виборах були обіцяні владні посади просвітянам. Він щойно повернувся з Києва, тож повідав, що скоро виникнуть проблеми з українською мовою, буде начебто так, як в Білорусі.
Після того, як організатори свята задали такий напрямок “прєній”, мова пішла про що завгодно тільки не про власне українську мову, стан використання державної мови в установах та в закладах міста, про наявні проблеми та шляхи їх вирішення. Кожен згадував про наболіле, а саме; про перипетії кампанії по виборах президента, про труднощі та перешкоди в її ході, про всілякі підступи суперників, про негайне відновлення Дубової балки, про справи музейні, про проведення новітніх обрядів, про...
Криворізький отаман Українського Реєстрового Козацтва, генерал-полковник ЗАСЯДЬВОВК ... говорив російською. Українську, каже, знаю і люблю, але “...пока выступлю по-русски.”. І виступив. Розказав про поїздку в Естонію, про зустрічі з тамтешньою українською діаспорою. Тут же було, до речі, роздано кілька чисел газети “Україна Козацька”. Із серпневого випуску газети ми дізналися про нагородження козацької старшини. Золотим козацьким хрестом в числі інших нагороджено „Голову Партії Регіонів України, доктора економічних наук, професора, дійсного члена Академії економічних наук України, члена президії Національної академії наук України ЯНУКОВИЧА Віктора Федоровича”. Мабуть, - за великі заслуги перед реєстровим козацтвом та за обіцянку зробити російську мову другою державною. Воістину: “Раніше були козаки вусаті, а тепер...”. До речі, кількома рядками нижче був запис і про нагородження срібним козацьким хрестом ЮЩЕНКА Віктора Андрійовича, Президента України. Не бачити вже Віктору Андрійовичу золотого хреста...
Виступили всі, хто дуже хотів... розказати про себе та свою справу чи проблеми. Не знайшлося часу тільки для виступу Ганни ВІНЯР, доцента Криворізького держуніверситету, людини найбільш компетентної в питанні, якому було присвячені збори (чи все ж таки свято?). А намагання журналістки Людмили ЗУБКО все ж таки привернути увагу до проблем державної мови в Кривому Розі раптом привело депутата міськради Юрія РОМАНЕНКА у, м’яко кажучи, збуджений стан. Тож після кількох хвилин нервової жестикуляції, нікому не зрозумілих претензій як до виступаючої так і до всіх присутніх, та незважаючи на умовляння організаторів заходу, шановний депутат покинув залу, пообіцявши більше не приходити. До речі, пан РОМАНЕНКО теж брав активну участь в згаданих рейдерських захопленнях як обласної так і криворізької „Просвіт”, не будучи навіть формально членом організації.
Тут раптом згадали, що працюють (чи святкують?) вже третю годину поспіль, втома далася взнаки, кави-брейка не було, тож і вирішили закінчувати. І закінчили... свято “Українська мова - душа мого народу”, в програмі якого було задекларовано “...толерантне і зважене обговорення мовного питання в Кривбасі, виступи відомих письменників, учених-мовників, шанувальників української мови з Києва і Дніпропетровська.” Каву-брейк було вирішено таки провести (чи випити?) і всіх запросили до сусідньої кімнати. Нам з колегою треба було йти і ми залишили те приміщення, де те „свято” відзначалося.

Володимир НАЛУЖНИЙ

На світлині: депутат Криворізької міської ради Юрій РОМАНЕНКО покидає приміщення, де проходив захід, задекларований як свято „Українська мова – душа мого народу” і висловлює своє обурення.

Фото Сергія ЗІНЧЕНКА