(Первинною профспілковою організацією ВП НВФ ВАТ “АМКР” цього тижня були відправлені листи президенту та премєр-міністру України)
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
В Україні вже діє новий Податковий кодекс. Але держава Україна систематично в порушення діючого законодавства не повертає ПДВ підприємству ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», де працюють громадяни України. В той же час авансові платежі податку на прибуток, які не передбачені законодавством, залишаються звичною практикою.

1946-й рік. Трудні й голодні післявоєнні дні. Тітка Килина зі своєю 82-літньою мамою Лукією жила в старій глиняній хаті, якій від побудови виповнилося сто років. Жилося їм, як і всім у післявоєнні роки, дуже трудно, але на прожиток з їхнього великого нечорноземного городу в дев’ять соток все-таки вистачало. Вони чим могли допомагали нам, малим дітям: то картоплину дадуть батькам, то борщем нас, дітей, нагодують, то оладками пригостять.

Сьогоднішня пірамідоподібна структура управління має мету нав’язати суспільству свої «правила життя», підпорядкувати все собі, а народ перетворити у безлике стадо. Цьому сприяла імперська політика, яку не одну сотню літ «керманичі» проводили, щоб стерти історичну пам'ять, примусити забути свою мову, гідність і честь вільної людини.

Один із засновників просвітянського хору «Благовіст» із м.Кам’янське (Дніпродзержинськ), активний сподвижник процесу відродження української державності, вояк Української повстанської армії на Волині – таким постає портрет визначної людини Петра ВОЙТЮКА, пам’яті якого ми присвятили публікації у двох попередніх числах часопису. На продовження цього пропонуємо до вашої уваги роздуми його молодшого товариша, просвітянського колеги Миколи ЛИТВИНА.

ЦЕЙ РІК для України (2010 – ред.) – як політ з високої гори на санчатах у напрямку до прірви. Але під час нього були дві зупинки, які поки що відвели загрозу катастрофи. Перша – 18 березня, на 80-й день народження великої поетки землі української Ліни КОСТЕНКО, коли відбулася презентація нового видання її знаменитої поеми «Берестечко», а друга (справді рятівна) – наприкінці року, коли нарешті вийшла із друку її нова (з перервою у двадцять років) книга «Записки українського самашедшого».

Ця стаття присвячується пам'яті сина українського народу, Сергія Павловича КОРОЛЬОВА, бо 12 січня – день його народження.
РЕАЛІЇ розвитку техніки Радянського Союзу були такими, що військово-промисловий комплекс диктував неписані і писані закони розвитку космонавтики. Нефахівцям не дуже відомо, а фахівці знають, що космонавтика на 85 відсотків (а то може – й на 95) була військово залежною. Перші космонавти були військовими льотчиками. Розвиток космічних розробок з перших років Сергій КОРОЛЬОВ, продовжуючи традиції світогляду ЦІОЛКОВСЬКОГО, спрямував, перш за все, на службу тодішнього господарства Радянського Союзу.

«Спочатку було Слово. І слово було у Бога, і слово було Бог»
Євангеліє від Івана
Чому ми живемо так бідно і злиденно? Здавалося б, людство вступило в 21-ше століття, в епоху бурхливого розвитку і прогресу, а людина почувається самотньо в сучасному бурхливому життєвому морі. Людська цивілізація стоїть пере великими викликами і від того, чи зуміє вони їх вирішити, чи зуміє вийти з того глухого кута, куди сама себе загнала. Від цього ж залежить її майбутнє. Та без переоцінки цінностей у неї цього майбутнього просто немає. Поки ми всі не зрозуміємо, що не матеріальне повинне бути на першому місці, а духовне (бо людина, в першу чергу, є істота духовна), людство буде все далі й далі занепадати.

Секретно політичний відділ ДПУ УСРР інформував про масові виступи селян у 1931 та в січні- березні 1932р. у Харківській, Київській, Одеській, Дніпропетровській і Вінницькій областях, а також про реєстрацію 83 випадків опухання колгоспників та 6 смертей від голоду. Зазначалося, що в колгоспах Бердянського, Миколаївського районів, а також в АМСРР більше половини коней були непридатні для роботи через виснаження. Спостерігалось масове поїдання коней та продаж за 2-3 крб, або махорку / Трагедия советской деревни: коллективизация и раскулачивание: Документы и материалы. 1927-1939: В 5 т.─ М., 2001.─ Т.3. Конец 1930-1933 гг.─ С. 318.

2010-й – рік Фредеріка ШОПЕНА
І метушня, і біль, і навіть далекосяжні мрії влягаються і завмирають у вічній гармонії життя. Вони сяють сонцем з висоти, тягнуться гілочками дерев до самого неба, падають спочатку жовтим листям, а потім – лапатим снігом на землю... – Це такі образи створює неповторна музика Фредеріка ШОПЕНА, написана ним майже двісті років тому у рідній Польщі, у Франції, Австрії чи ще де-небудь у якійсь казковій країні білих роялів.

Феоктист та Єлизавета КУЗЬМИЦЬКІ з села Петриківка побралися нещодавно і життя своє збиралися прожити щасливо. Стяглися збудувати собі невеличкий будинок, придбали корівку, завели курей, гусей, качок та іншу живність. Адже інакше в селі не проживеш. Щоб легше було обробляти землю, завели ще й конячку. Стяглися й на плуг, віялку – те, що необхідне в господарстві, аби щось обробити чи виробити. Було дуже трудно й клопітко в післяреволюційні часи. Не лише все було в дефіциті, але й за наявності чогось у більшій кількості можна було потрапити в розряд заможних і бути названими куркулями. Одначе працювати доводилося в поті лиця, а тяглися так, щоб у господарстві було все, що необхідне. Недаром же в народі кажуть: «як дбаєш - так і маєш».