Рецензент - кандидат історичних наук О.О.ПИЛИПЕНКО. Видання друге, доповнене.

ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ
Найзахопленіші відгуки і рев обурення прихильників «єдиної і неділимої», обіцянки притягнути до кримінальної відповідальності з боку рідної Служби безпеки - такі неоднозначні реакції хворого донецького організму викликав сам факт виходу книги мізерним тиражем (всього 300 примірників).
Ну, коли відверті вороги нервуються - ще зрозуміло. Але чому сьогодні це турбує «органи»? Адже більшість матеріалів до книги ми отримали саме у колишнього працівника КГБ, складало це не одну папку документів і не десяток фотографій. Служба ж безпеки України, наскільки відомо, не оголошувала себе правонаступницею КГБ, бо це давно зробило російське ФСБ. Радимо працівникам відділів Охорони державної таємниці і Внутрішньої безпеки спочатку прочитати виданий під редакцією І.І.КУЛАГИ у 2002 році нарис «Под псевдонимом «ДОРОШЕНКО», де були опубліковані ксерокопії і анкети агента «ДОРОШЕНКА», довідки про його агентурну роботу в середовищі ОУН, розкрито прізвища осіб, яких розстріляли внаслідок його «роботи», та детально змальовано місце і час подальших дій Головатого-Дорошенка вже у Львові.
Тому Служба безпеки спочатку повинна розібратися зі своїми внутрішніми негараздами, а не пробувати ставити під контроль історичні дослідження та істориків, які взялися правдиво описати історію національного руху Українського Донбасу.
Вже ні для кого не секрет, що колишні співробітники КГБ часто зберігають документацію, яку повинні були знищити. Багато з них передали світлини розстріляних повстанців УПА, зробивши це не з меркантильних, а з патріотичних міркувань. Автор теж належить до числа таких істориків яким повезло, і яким віддали певні свої архіви.
Відомий факт, коли у Києві працівник КГБ продав за 1000 доларів спомини Б. АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА його рідні. Вони були конфісковані в ході обшуку 30 років тому, але гебіст по акту знищення спалив лишень перших 20 сторінок і таким чином зберіг для української громади безцінний рукопис (газета «Україна Молода», 18 січня 2007 року).
Отож, товариші, не спалюйте вже давно списані таємні документи спецслужб, які ви зберігаєте. Краще зробіть з них копії і вийдіть на нас. Українському народу для написання правдивої історії вони ой як знадобляться.
Запевняємо, що і в подальшому будемо друкувати всі наявні матеріали про «Просвіту» та ОУН на Донбасі, не зважаючи на шипіння з різних боків. Цим ми просто виконуємо давній борг перед своїми закатованими дідами і батьками, загиблими на Донбасі за Соборну Самостійну Україну.

«І НЕМОЖЛИВЕ - МОЖЛИВЕ...»
Історію пишуть часто ті, хто вішає героїв
Англійське прислів'я
Ця робота не писалася в нормальних умовах. Підбір матеріалів для неї почався ще в 1990-х роках, коли автор добув у працівника Служби безпеки України архівну справу під назвою «Список по учету членов украинского кооперативного товарищества «Просвита», существовавшего в период немецкой оккупации в гор. Славянске». Тека була доволі змістовною. Унікальна вона тим, що містить як документи самої «Просвіти», так і повну розробку НКВД її фігурантів.
Загалом, то були дивні часи, коли у колишніх працівників КГБ можна було придбати багато цікавих фотографій або документів (як оригіналів так і копій) й сьогодні, зустрічаючи в «Шляху перемоги» світлини повстанців з Галичини та Волині, біографічні дані про яких відсутні, але водночас відоме їх ім'я, озброєння, місце загибелі, я розумію - на початку 90-х хтось врятував їх з архіву місцевого відділу КГБ в той час, коли в серпні-вересні 1991 року з Києва прийшов наказ знищити на місцях всю оперативну документацію й обліки по ОУН-УПА.
Отже, з точки зору закону, зберігати оригінали чи то копії таких документів - свідоме порушення державної таємниці. Але з точки зору українського патріотизму - врятування джерел національної пам'яті.
Я сам придбав таким способом три сотні світлин, документи слов'янського СД та багато чого іншого, обмінюючи їх на книги з власної бібліотеки.
Можу стверджувати, що діючи лишень в рамках закону на сході України, зокрема на Донеччині, працювати в архівах дослідник продуктивно не зможе. Все ж таки це Донецька Зона, регіон зі сталими традиціями робітничо-кримінальних династій, а не Львів, Черкаси чи то в гіршому випадку Крим.
Архіви донецького СБУ по українському націоналізму шикарні. Там є матеріали не менш цікаві, ніж справа краснодонської «Молодої гвардії». Та марно ви будете пробувати їх отримати сьогодні. Вам поставлять цілу купу умовностей і заборон. Мені прийшлося добувати їх у різний, часто фантастичний спосіб. Це зайняло довгих чотири роки.
Стверджую, що на 80 відсотків матеріали по діяльності українських патріотів Донеччини 1930-50 рр. опрацьовані й подані в цій серії історичних нарисів. Останні 20 відсотків - це те, що добути не вистачило часу. Маю надію, що перевидання роботи буде і я доопрацюю матеріал архіву до кінця.
«Всі тварини рівні, але є тварини рівніші за інших» - це головний принцип життя в Донецькій Зоні. Визнати його для себе - означає жити за її законами. Й досі одним дослідникам тут можна друкувати все, навіть те, що ніколи не буде розсекречене (зокрема називати агентів ЧК-НКВД), а інших не допустять навіть на поріг гебешного архіву. Особливо цікавою виходить праця на ниві національної історії у тих, хто вчора розстрілював, а сьогодні про це згадує з присмаком «честно выполненного чекистского долга». Непогано живеться в Донецьку й проплаченим владою новітнім міфотворцям, зокрема тим, хто 16 років тому душив викладання історії України на своїх історичних кафедрах. Треба класти цьому край.
Новітня історія української Донеччини барвиста. Я знаю людину зі свого рідного селища Билбасівка на прізвище КУРОЧКА, який разом зі своїми товаришами 1983 року розбив вікна директорського кабінету, а разом з ними і бюст ЛЕНІНА на знак протесту проти русифікації школи в селі. Це був стихійний, але дуже показовий протест. Відомі добровольці зі Сходу України, які воювали за свободу Чечні. В Грозному прізвищами двох з них названа площа та центральна вулиця. Зокрема прізвищем харківського унсовця Олега ЧЕЛНОВА була названа в центрі Грозного площа «Мінутка». А хто пам'ятає або принаймні чув про те, як саме українські націоналісти з УНА-УНСО Донеччини не дали в 1993 році проголосити автономію Донбасу? Тоді саме їх заклик в листівці до українських патріотів - створювати боївки у випадку проголошення автономії й розпочинати збройну боротьбу проти лідерів автономістів з метою введення надзвичайного стану та розпуску Донецької облради спричинив до активних дій працівників донецького СБУ.
Спецслужби зрозуміли всю небезпеку ситуації й самі звели нанівець спробу розірвати Україну. До речі, очолював автономістів Вадим Чупрун - колишній губернатор Донецької області, призначений на цю посаду Ющенком в 2005 році, а тоді, в 1993 р., - голова обласної ради. Все це дуже легко перевірити за матеріалами Служби безпеки України по Донецькій області.
Метою роботи було подати хронологію боротьби за українську державність на Сході України в XX столітті. Донеччина зробила вагомий внесок у спільну справу, її мешканцям потрібно знати правду про своїх дідів та прадідів. Закритість матеріалів з цієї теми лишень стимулює сепаратистські настрої, тому якщо ця серія нарисів (її перелік подано нижче) набере розголосу - значить мета досягнута.
Дякую усім, хто допоміг мені при здобутті матеріалів, особливо колишнім працівникам спецслужб (НКВД, КҐБ, СБУ).
Виношу також щиру подяку панові Євгену СТАХІВУ з далекої Америки, що організував збір коштів на видання, допомагав історичними матеріалами й консультаціями.
Особливу подяку висловлюю нашим українським патріотам О.ПИЛИПЕНКУ, В.ДЕГТЯРЬОВУ, О.ТКАЧОВІЙ та М.ЗАСЛАВСЬКОМУ, які в нелегких умовах допомогли фінансово та оргтехнікою.
Дякую також голові «Просвіти» м.Слов'янська - САВЕНКО В.Ф.
Світлини до книги виготовляв старий товариш по національному руху Валерій КОВАЛЬЧУК.
Спасибі також тим, хто хоча і не захотів, щоби його ім'я прозвучало в переліку осіб, які допомогли, але зо всіх сил матеріально та морально підтримували автора.
«В боротьбі перетоплюється народ у націю» - говорив лідер ОУН Євген КОНОВАЛЕЦЬ. На Донбасі ця боротьба продовжується. Вона йде в наших лавах.
Донецька Зона. Грудень 2006 року. Автор

ПЛАНОВАНІ НАРИСИ З ІСТОРІЇ
УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ ДОНЕЧЧИНИ
1. Маріупольщина в боротьбі.
2. Агентура НКВД у лавах ОУН. Спецоперації НКВД та німців проти українського підпілля.
3. ОУН в Центральному Донбасі (Ясинувата, Донецьк, Макіївка та суміжні райони).
4. Оунівське підпілля Північного Донбасу.
5. ОУН Волноваського та Ольгінського району (стислий нарис).

ЗБІРКИ
1. Під чоботом окупанта: українська мова на Донеччині з початку XX ст. до нашого часу (розсекречені та нерозсекречені матеріали НКВД-КГБ-СБУ).
2. Український рух на Донеччині в 20-50 роках XX століття. Том 1. Короткий нарис (обсяг до 300 сторінок).
Том 2. Документи (обсяг до 300 сторінок).

Частина І