У спискові складу кооперативу товариства «Просвіта» 1942-1943 рр. є принаймні 4 прізвища осіб, що проходять водночас по списках підпільної групи «Форпост», підпільно-патріотичної групи В.С.ЄСИПОВА (підпільний госпіталь) та «Народный мститель».

Влітку 1942 р. на території Слов'янського, Краматорського, Андріївського районів було утворено Краматорський районний провід ОУН (б). Діяв він під легальним дахом товариств «Просвіта» Краматорська, Слов'янська і, можливо, оунівці контролювали «Просвіту» в селі Сергіївка - районному центрі Андріївського району.
Краматорський районний Провід ОУН (б) організував Євген СТАХІВ - керівник оунівського підпілля Донбасу 1942-1943 рр. (зараз мешкає у Нью-Джерсі. Головні провідники по названих містах.

Відділ НКВД по м. Слов'янську та опервідділ залізничної станції міста залишив велику мережу своїх агентів в районі, місті та селищі Ново-Слов'янськ. З 276 агентів залишених в області для проведення розвідувально-диверсійної роботи на Слов'янськ припадало 49 осіб, частину яких було прикріплено до 5 резидентів, а частина діяли як агенти-одинаки. З цього числа агентів двоє утримували конспіративні квартири.

Агент «ИВАНОВ» так описує перші кроки його створення:
«ВОЙТЕНКО считался специалистом по этому вопросу, а потому рассмотрение должно было происходить обязательно в присутствии ВОЙТЕНКО… Основная мысль его выступления заключалась в следующем: «Мы организовываем «Просвиту»..., мы должны организовать и создать «кооператив» мощный и сильный. Дело большое и дело важное. Оно должно будет сыграть огромную роль в истории нашего украинского народа. Но работать нужно будет очень осторожно... Раз дело начали, надо будет доводить до конца, не взирая ни на какие препятствия. Нужно будет бороться до конца…».

«Північний Донбас являється зараз ареною такої інтенсивної української роботи, що рівнятися з нею можуть хіба тільки давно визволені міста Правобережної України. За кілька місяців праці ледве можна впізнати ці землі, де ще восени минулого року лютувала червона Москва… "

Вже на початку жовтня 1941-го місцева радянська влада готувала спішну евакуацію установ та організацій. 8 жовтня було взято Маріуполь, за кілька днів німецькі війська захопили Володарське, Новоазовськ, Волноваху. В Сталіно (Донецьк) почалася паніка, бо стало зрозумілим, що обласний центр німці захоплять. Офіційно залишені партизанські загони та групи масово покотилися на схід, залишаючи міста і села. Таких груп була більшість, лишилися на місті лише маріупольці, бо їх район було взято зненацька, а міськком партії проводив своє чергове засідання, коли до його порогу під’їхав перший німецький танк.

"ПРОСВІТИ" 1922-1923 рр. ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ

З приходом «червоних» на початку 1920 р. ставлення до української справи докорінно змінилося. Перше, що створили комуністи в Слов'янську, був концтабір - один з двадцяти п'яти, організованих 1920 р. в Україні. Наказом за № 7 від 1 березня 1920 р. його комісаром було призначено товариша ЧЕВЕЛУ (з 28 лютого). Слов'янський район палав у вогні селянського повстання. Згідно повідомлення Губ. ЧК, в Донецькій губернії на серпень 1920 р. діяло лишень організованих постійних загонів повстанців 10 тисяч чоловік. 1200 з них різали комуністів у Слов'янському повіті.

Книга "Просвіта під багнетом" – перша з серії історичних нарисів про український рух на Донбасі. Вона написана на основі внутрішньої документації слов'янського відділу НКВД, який після закінчення війни розробляв оунівське підпілля і займався діяльністю "Просвіти" на Слов’янщині.
Рекомендована всім, хто хоче знати історію свого краю не в московській трактовці. Особливо бажане знайомство з нарисом працівникам Служби безпеки України, яких періодично влада нацьковувала на український визвольний рух.

Рецензент - кандидат історичних наук О.О.ПИЛИПЕНКО. Видання друге, доповнене.

Частина І

Передмова

Початок