... Хто прийшов сьогодні з „бабочкою”, може зняти її в будь-який момент, щоб дихати вільно і ритмічно... щоб тіло...
- А що, справді можна зняти будь-яку з наших „бабочок”, і навіть ту, яка сьогодні сидить у президії?
- Повторюю спеціально для недорозвинутих членів окремо: „бабочка” – це приблизно те ж саме, що галстук, але значно коротше і роздвоєне, з двома крильцями...
- Та зараз всі вони продаються з крильцями, сам рекламу бачив багато разів.
- Якщо комусь набридло слухати, то він може піти (і не зовсім добровільно), коли ще хоч раз перерве мій виступ. Тож продовжу про волю і свободу.
Отже, свобода – це коли вільно і ритмічно дихаєш і ніхто-ніхто не перешкоджає виконувати цей процес заради взаємного задоволення. Саме це і є смислом сьогоднішньої перебудови у ритмі „Мурки”, яка дохідливо розповідає про вільні радощі нашого життя і може відверто звучати сьогодні і на вокзалах, і на зупинках транспорту, і на різних там ринках чи базарах. І немає ніякої різниці, у чому ти ходиш: у вишиванці, в комбінезоні, в самих плавках чи навіть без нічого. Головне, щоб ні одне бидло не перешкоджало тобі, вільній людині, пересуватися тим простором, який ти вже успішно приватизував.
Ми тільки починаємо нашу еволюцію у справі перебудови суспільства не на основі якихось там заокеанських ілюзій, а на реальних засадах. І якщо ту далеку революцію, яка відбулася майже сто років тому, робили звичайні замучені важкою працею раби, то нинішню еволюцію (підкреслюю, не революцію, а вже еволюцію) – люди з великої літери (навіть – із трьох великих), бо ми вже не раби, ми – ХАМи, які на порожньому місці збудували свій ХРАМ успіху, остаточно видавили із себе раба і навіть пішли далі: видавили із назви й літеру „р”, із якої те фальшиве слово починалося.
Ми нікого не примушуємо йти за собою, а просто пропонуємо: скинь із себе геть все і добровільно віддай нам на добрі справи, і тоді можеш бути справді вільним і від нужденної праці, і від набридливих податків, і навіть від метушливого пошуку шматка хліба. Бо насправді нічого цього не треба, якщо дійсно є віра в серці у правоту нашої з вами спільної справи.
Коли ж хто соромиться зробити навіть це малесеньке (скинути із себе оті нікчемні різнокольорові ганчірки, щоб прирівняти себе до наших найдавніших пращурів: до Адама і Єви) і навіть червоніє при цьому, то це означає, що його слабкодухе серце переповнене різними страхами і комплексами, а мозок – приземленими і не гідними високого духу думками.
ХАМелеонолюція – ось цей процес пристосування до вимог законів сьогодення. Так, бо до них ми маємо пристосовуватися кожного дня і навіть більше: як ті послідовні ХАМелеончики, - плазувати перед ними. Тому не треба, наприклад, боротися із бідністю заради самої боротьби. Краще добровільно віддати все, щоб країна стала багатою. І тоді побачите: сама віра в наше добре начало і зігріє кожного, і нагодує. І щезнуть шкідливі думки про всілякі там „бабочки” чи „метелики”. Тоді саме життя навчить думати про щось більш високе і духовне. І ті думки з’єднають усіх істинно віруючих із далеким-далеким небом, яке вони до цього чомусь вважали недосяжним. На таких принципах діяльності побудована наша центральна верховна ХАМоліція у парламенті, на таких же принципах діє і місцева демократична (об’єднана) партія „Украдибас”.
Трапляються, щоправда, в нашому суспільстві і такі не зовсім свідомі громадяни, котрі хочуть, щоб їм хтось (високий і могутній на кшталт верховної влади) дав якусь іншу свободу, а без неї вони просто не хочуть слухати нас і навіть - працювати на наше спільне благо. І от для таких є у нас єдина зброя: дати в зуби, щоб їх значно поменшало. Тоді для них і настане та реальність, на яку вони справді заслуговують: „щвобода”.

Олександр ВНАТУРІН,
випускник філософської комсомольської мар-лен-школи і загратного університету найвищого рівня украдитації.