У розділі матеріалів: 97
Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 3 ... 9 10 » |
 Про те, що роки після 2008-го для Січеславської Просвіти стали роками організаційного занепаду і одночасно імітації бурхливої діяльності тих, хто на той час прийшов «рятувати» «Просвіту», ні для кого не є таємницею. Хоч таємницею до недавнього часу було те, як велася підготовка приходу згаданих «рятівників» до омріяної мети, як, починаючи з 2006 року, плелася нитка інтриг. Документ, який сьогодні публікується, дещо відкриває завісу цієї таємниці... |
 До початку з’їзду Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА, який нещодавно відбувся у Києві, організатор перевороту 2008-го року у Дніпропетровській обласній «Просвіті» юрист і журналіст Сергій ДОВГАЛЬ зробив вояж по організаціях «Просвіти» області, підбиваючи їх керівників долучитися до створення видимості делегування своїх представників на згаданий захід. Як і 5 років тому, він одержав чергового відкоша, але з властивим йому цинізмом поширив інформацію про те, що очолюваний ним десант до Києва обрано з дотриманням усіх вимог Статуту Товариства. Та про зовсім інше свідчать звернення до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська голів Дніпродзержинського, Павлоградського, Нікопольського обєднань «Просвіти». Фактично всі місцеві об’єднання, де не вдалося ДОВГАЛЮ і компанії вчинити переворот, від нього, як і раніше, відмежовуються. |
 Не хочеться, щоб на місці Кривого Рогу, мого рідного міста, залишилися одні руїни. Хоча б через те, що тут жили такі люди, як Федір МЕРШАВЦЕВ, про якого сьогодні пам’ятає небагато криворіжців, а від будинку і від саду-парку, які він заклав, тільки руїни й залишилися. І коли читаєш у одній із робіт нашого відомого археолога. Історика і краєзнавця Олександра МЕЛЬНИКА про цю людину, то не можеш собі пояснити, чому ми про нього так мало знаємо, чому такі розвідки так мало популяризуються, а про різні повсякденні дрібниці так часто ведемо мову. І чому так виходить, що все більше люди думають про речі приземлені й залишають після себе всілякий непотріб, а про високе і про те, що має глибокий зміст, майже не розмірковують?.. Олена МАКОВІЙ |
 Не тільки з тієї причини, що 6 червня — День журналіста України, буде викладено наступний матеріал. І не тільки через те, що за кілька чисел нашій єдиній на все місто україномовній газеті виповниться сім років Він — для того, аби донести до наших читачів думку про надактуальність правильного розуміння діяльності журналіста взагалі і українського журналіста зокрема. А від такого розуміння багато чого залежить, оскільки кожен громадянин України має право отримувати якісну інформацію про те, що відбувається в його країні. Це важливо знати кожному, оскільки в умовах інформаційного суспільства інформація істотно впливає на свідомість людини, на її поведінку та на орієнтацію в навколишньому світі. Це вкрай важливо для пробудження національної свідомості. Тож з цією метою в даному матеріалі й буде використано з дозволу автора окремі розділи з книжки «Журналістика як всесвіт (Харків, 2008) провідного українського журналістикознавця, доктора філологічних наук, професора Ігоря МИХАЙЛИНА, який 16 років керував кафедрою журналістики Харківського національного університету імені В. Н. КАРАЗІНА, він академік Академії наук вищої освіти України за відділенням «Масова комунікація», голова Харківського історико-філологічного товариства, член Національної спілки письменників України. |
|
У КВІТНІ цього року відзначалося 90-річчя українського живописця Григорія Гордійовича ШИЩКА, мистецтво якого є зразком поєднання європейських малярських тенденцій з традиціями українського живопису ХХ століття... |
|
Перед ось цим моїм дописом я турбував читачів "Променя Просвіти»" майже рік тому, напередодні виборів до Верховної Ради. Я не агітував "за" чи "проти", а просто розповідав про те, що знаю, залишивши право на висновки співгромадянам. І вони зробили свій вибір, який я маю поважати. Проте бажано, щоб цей "вибір" поважав і мене, мої конституційні права, бо законність влади складається не лише з процедури її обрання, а ще й із законності її дій між виборами. І от якраз щодо цього – мої нотатки з роздумами, що перед вами. |
 Під цією рубрикою – про те, як впроваджується в життя задекларована на рівні Української держави медична реформа. Зокрема, - в Законі України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (Саме він названий пілотним проектом реформи). І він, як там записано, визначає організаційні та правові засади реформування системи охорони здоров’я. А ще під цією рубрикою піде мова про реалізацію на практичному рівні положень Конституції України та положень базового Закону України у цій сфері: «Основи законодавства України про охорону здоров'я». 6 лютого цього року секретар Криворізької міськради Сергій МАЛЯРЕНКО, начальник міського управління з охорони здоров’я Олександр.СВІТЛОВСЬКИЙ і завідувач амбулаторії №2 «Центру первинної медико-санітарної допомоги №6» Криворізької міської ради Володимир КРУПОДЕР разом із групою депутатів та керівництвом 3-ї міської лікарні зустрілися з мешканцями будинків мікрорайону «Макулан» («Всебратське-2»), аби поспілкуватися з ними з приводу реалізації положень медичної реформи. І ми пропонуємо до уваги наших читачів матеріал Петра ЛИСЕНКА, заступника голови Криворізького міського правозахисного товариства. Бо він не тільки був присутнім на тій зустрічі, а й виступав, а в пропонованому читачам матеріалі виклав свої думки щодо того, яким чином на території названого мікрорайону впроваджують медичну реформу. |
|
Якщо згадати про історію виникнення цього проекту, то треба сказати, що ще з десяток років тому на Криворізькому державному радіомовленні, де я працюю з 1994-го, була моя авторська передача під такою назвою: «Від серця до серця…». На жаль, тепер її немає, але ж не зникла потреба у душевному теплі міжлюдського спілкування в сьогоднішньому чи не наскрізь споживацькому світі, багато в чому позначеному бездуховністю. Тому я й вирішила такого роду зустрічі влаштовувати не в радіоефірі, а в реальному просторі. І перша зустріч відбулася у двох бібліотеках нашого міста: центральній міській для дітей і центральній міській для дорослих. Гостею стала молода дніпропетровська поетеса Наталія ФЕДЬКО. Тож до вашої уваги, шановні наші читачі, деякі фрагменти однієї із цих зустрічей: у віршах, у прозі, у світлинах. |
 "Нещодавно читала Вал. Шевчука «Закон зла (Загублена у часі)» так він там ще версій додає. Пише, що Михайло Драгоманов в ХІХ столітті розібрав одну цікаву притчу про чоловіка, котрий мав дочку, а до неї прийшло свататися четверо женихів, до того ж багатих. Тож, бувши зажерливим той чоловік перетворив на дівчат кішку, собаку та свиню, від чого в сіті утворилося чотири типи жінок, з яких справжня лишень одна..." Марина УМНОВА
|
|
З МОМЕНТУ захоплення влади в Росії більшовики запровадили тотальне нищення всіх, хто не поділяв їхньої марксистсько-ленінської теорії чи мав свою власну думку. Не оминула ця доля і священнослужителів. Більшовики вели богоборство настирливо, впроваджуючи в суспільну свідомість безбожний атеїзм. Руйнувалася духовна культура, нищилися храми, які народ зводив віками. Не щадили навіть перлин церковної архітектури. Ці факти замовчуються сучасними комуністами, вони на чолі з Петром Симоненком стали навіть палкими прихильниками Московського патріархату. А за часів більшовизму у нашому місті була закрита і згодом розвалена дерев’яна церква на вулиці Першотравневій, у селі Тритузному із переданого Придніпровському хімічному комбінату храма було зроблено сарай, все церковне спорядження було розграбоване або знищене, долі людей перевернуті й покалічені. |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
