У фільмі польського режисера Павла ЛОЗІНСЬКІ «Хімія» пацієнти онкологічної клініки проходять курс хіміотерапії. Ми бачимо їхні обличчя так близько, ніби сидимо поруч на ліжку. Вони лежать парами і розмовляють. Їхні розмови захоплюють. Дивлячись на життя з іншої перспективи, з відстані, яка стає помітною в лікарні, розумієш, що воно безцінне, сповнене сенсу, чарівне. Чому ж так пізно?

... Хто прийшов сьогодні з „бабочкою”, може зняти її в будь-який момент, щоб дихати вільно і ритмічно... щоб тіло...
- А що, справді можна зняти будь-яку з наших „бабочок”, і навіть ту, яка сьогодні сидить у президії?
- Повторюю спеціально для недорозвинутих членів окремо: „бабочка” – це приблизно те ж саме, що галстук, але значно коротше і роздвоєне, з двома крильцями...

Правду кажучи, я хотіла написати для читачів нашого часопису про Марину КУРНІЛОВИЧ трохи раніше. Спочатку – наприкінці грудня минулого року, коли вона приїхала з Києва до Кривого Рогу, аби побачитися з рідними й трохи перепочити, а потім – наприкінці січня вже цього року, коли від неї почула й дізналася про фестиваль індійського танцю у Харкові, на якому вона очолювала журі. Та все якось не складалося. І ось нарешті настав час для цього.

Оголошення в "Домашней газете” обіцяло свято під назвою "Українська мова - душа мого народу”, і всі бажаючі приєднатися до нього запрошувалися в суботу 20 лютого до Криворізького транспортно-металургійного ліцею, що по Корнійчука, 27. Очікувалося прибуття "...відомих письменників, вчених-мовників... з Києва і Дніпропетровська”. В програмі обіцялося ”...толерантне і зважене обговорення мовного питання в Кривбасі...” Як було не піти на таке свято. І ми з колегою вирішили піти.

Повідомлення, що з’явилося у криворізькій міській газеті «Червоний гірник» 11-го лютого поточного року, здивувало багатьох жителів цього міста. Виявляється, за рейтингом, який склав аналітично-дослідницький центр «Інститут міста», Кривий Ріг займає 4-е місце в Україні за своєю комфортністю.

Можна впевнено стверджувати, що в Україні триває міжцивілізаційний вибір, і люди мають вибирати, яким шляхом іти: чи ставити за орієнтир мораль, де за принцип узято «якщо я – начальник, то ти – дурень, і навпаки», чи такий, де взято за основу загальнолюдські цінності і де «Загальна декларація прав людини» активно впроваджується у повсякденне життя. В цьому відношенні велике значення має активний процес із поширення інформації, яка тим чи іншим чином стосується цього вибору.

НАШОМУ історико-краєзнавчому музею виповнилося 50 років, хоча могло бути значно більше. Але тільки урядовою постановою від 9 січня 1960 року було, нарешті, припинено всі суперечки й вирішено створити в Кривому Розі історико-краєзнавчий музей. Першим його директором призначили Леоніда ЗОЛОТАРЬОВА, і все тоді розпочиналося у підвальному приміщенні на проспекті Карла МАРКСА, де зберігалися перші експонати й накопичувався фонд, який сьогодні вже нараховує приблизно 112 тисяч експонатів.
При цьому треба розуміти, що все відбувалося за часів Радянського Союзу, причому минуло тоді лише півтора десятиліття з тих пір, як закінчилася Друга світова війна, що пройшла фактично через кожну сім’ю і на якій загинули мільйони людей. Тоді це найбільше боліло. Тож основна увага й приділялася, звичайно, її подіям. Якщо говорити більш конкретно стосовно подій Другої світової війни, то на той час ішлося про „Велику Вітчизняну війну”, як це відображували експозиції, й ціла група людей займалася збиранням документів про події, що відбувалися у часовому проміжку від 22 червня 1941 року до 9 травня 1945 року. А також - тим, які були пов’язані зі створенням Радянського Союзу та з більшовицьким переворотом у листопаді 1917 року, який тоді називали так: „Велика Жовтнева соціалістична революція”.
І це вже в часи незалежної Української держави під керівництвом Олександра МЕЛЬНИКА, криворізького краєзнавця і археолога, була проведена величезна робота з дослідження та збирання матеріалів щодо Голодомору та репресій на Криворіжжі.
Матеріали ж, які вміщені на цій сторінці, - це у скороченому вигляді виступи кількох працівників музею (на чолі з директором Ніною ПІСНОЮ) під час вшанування його колективу з нагоди відзначення 50-річного ювілею, яке відбувалося 22 січня цього року, а ще – коротка інформація про це відзначення і світлини.

Безпринципне поводження провідної політичної верстви в Україні накладає свій негативний відбиток на характер суспільного життя в Україні. На жаль, це позначилося і на просвітянському русі. Доводиться констатувати факт недотримання статутних норм збоку керівництва Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Манівцями пішли і деякі керівники та псевдокерівники місцевих організацій, що в цілому позначається на авторитеті і результативності діяльності просвітянського співтовариства. У цьому відношенні для відтворення цілісної картини нашого громадського життя мають повідомлення з різних теренів нашої України.

НА ЦІЙ СТОРІНЦІ, шановні наші читачі, ви знайдете матеріали, пов’язані з видатними українськими письменниками як минулого століття, так і сьогодення, і – вірші криворізьких поетів. Стосовно матеріалу Героя України, видатного українського письменника, громадського і політичного діяча Дмитра ПАВЛИЧКА та його автографа нашому часопису зазначаємо, що це відбувалося наприкінці минулого року у Дніпропетровську (Січеславі) під час установчої конференції всеукраїнської громадської організації „УНР”

В долонях моїх пломеніють жоржини
Квітки із дитинства, квітки із життя,
А в небі курличуть ключі журавлині, ...