 Можна впевнено стверджувати, що в Україні триває міжцивілізаційний вибір, і люди мають вибирати, яким шляхом іти: чи ставити за орієнтир мораль, де за принцип узято «якщо я – начальник, то ти – дурень, і навпаки», чи такий, де взято за основу загальнолюдські цінності і де «Загальна декларація прав людини» активно впроваджується у повсякденне життя. В цьому відношенні велике значення має активний процес із поширення інформації, яка тим чи іншим чином стосується цього вибору.
В Україні останнім часом все більше й більше поширюється інформація про євроатлантичні прагнення, про долучення українців до європейських цінностей, де в центрі уваги – саме зазначені у Загальній декларації права людини і прагнення взяти за принципову основу розвиток по шляху до відкритого демократичного суспільства.
Кривий Ріг у цьому відношенні – не виняток. Причому прагнуть стати справжніми європейцями не тільки дорослі, а й діти. Яскравим прикладом для ілюстрації такого твердження може слугувати діяльність педагогічного колективу та учнів загальноосвітньої школи № 68, які беруть активну участь у програмі „Молодь у дії”. В рамках цієї програми гостями нашого міста стали волонтери Іоланда ТІММЕРС з Голландії та Софі ЛЕДУК із Франції. Протягом тижня, з 29 січня, вони провели заняття із групою старшокласників (це 68 учнів із 7-го по 11-й класи), а також одразу після прибуття до школи поспілкувалися з місцевими журналістами, які зацікавилися цією подією.
Одразу після короткого ознайомлення учні розділилися на дві групи і розійшлися по аудиторіях, де з використанням ігрових способів з метою невимушеного засвоєння знань виконували різні завдання. Нам вдалося побувати на тих заняттях, і ми відчути, як учні спокійно (а часом – навіть весело) засвоюють правові основи поведінки в суспільстві, як вони вчаться висловлювати суто своє ставлення до тих процесів, які на їхніх очах відбуваються. А дехто із них з охотою пішов на спілкування з представниками місцевої преси, аби поділитися своїми враженнями від тих занять.
Зокрема, учениця цієї школи Анастасія ПЕТРЕНКО відверто зраділа прибуттю волонтерок із Європи. До того ж, як виявилося, у неї була особлива причина для радощів:
- Мені пощастило, коли прибули дві волонтерки: Іоланда і Софі. Так, бо я мала змогу взяти жити до себе Софі, гостю із Франції. Ми знайшли з нею спільну мову і спілкуємося англійською, тож у нас немає мовних бар’єрів. Бо я її добре розумію, а вона взагалі дуже добре володіє англійською. Її місія – розповісти нам про права людини. І вже на першому занятті ми розглядали Загальну декларацію прав людини, яка була прийнята 1948 року. Ми розглядали ті 30 статей, які говорили про свободу слова, свободу віросповідання, про приватне життя та інше. Я вважаю, що і учням нашої школи, і взагалі всім учням все це потрібно знати для того, щоб у майбутньому захистити себе і вміти відстоювати свої права і свою точку зору на все, що відбувається.
До речі, як підкреслила Анастасія, «ми ще не готові вступати до Євросоюзу, але у майбутньому, років так через десять (коли ми будемо активно спілкуватися з європейцями і коли ми будемо, зокрема, мати освіту європейського зразка), це може статися». Вона також розповіла, що Софія має у неї жити протягом шести днів, і що вже мала можливість з нею спілкуватися, а тому вона впевнилася, що українські страви Софі до смаку, і що вона прагне екскурсій по Кривому Рогу.
Обидві волонтерки прибули зі своєю місією до Кривого Рогу не з-за кордону, а після кількамісячної роботи у Донецьку (туди вони прибули ще в жовтні минулого року. Тобто, вони вже мають певний досвід роботи в Україні і підкреслюють своє одне із основних вражень. А воно – в тому, що люди в Україні живуть, звичайно, не в таких добрих умовах, як жителі європейських країн Євросоюзу, але помітно, що вони намагалися допомогти волонтеркам, щоб знайти порозуміння. А ще їм одразу після приїзду до Кривого Рогу кинулося в око те, що чомусь не молодь, а літні люди, які мають уже давно бути на пенсії, виконують важку роботу з прибирання снігу на вулицях, з наведення порядку в під’їздах багатоповерхових будинків.
В тому, що загальноосвітня школа №68 взяла орієнтир на широке впровадження правових знань, і що учні сьогодні активно контактують (уже третій рік) з європейцями, з волонтерами країн Євросоюзу, неабияка заслуга директора школи Людмили КАМЛИК. Вона, між іншим, нагороджена знаком «Відмінник освіти України», медаллю Василя СУХОМЛИНСЬКОГО, а в 2007-му році стала лауреатом всеукраїнського конкурсу «100 кращих керівників навчальних закладів». Про Європу і про життя європейців Людмила Яківна знає не з чужих розповідей, а із власних контактів. Вона побувала і в Польщі, і в Німеччині, а також - у Страсбурзі, де розмістився Європейський суд. Як розповіла директор, ще чотири педагоги школи підготовлені в рамках програми контактів у співпраці з європейцями.
Тож у цьому контексті слід не просто зазначити, а жирною рискою підкреслити один дуже важливий момент. А він у тому, що наша місцева влада набагато відстала від дій ось таких колективів, як у загальноосвітній школі №68, для яких поняття євроінтеграції й орієнтації на європейські цінності – абсолютно органічні, не є чимось чужим чи ворожим для них і не викликають ніяких важких запитань. В той же час, та ж влада (у всякому разі – на рівні Криворізької міської ради) до цього ставиться по-особливому. Так (про це наш часопис уже згадував неодноразово), бо ще 2006-го року міська рада аж двічі навіть вийшла за межі своїх повноважень, аби (в одному з цих двох випадків) фактично виступити проти процесів євроінтеграції, оголосивши Кривий Ріг «територією без НАТО». Всі ж реверанси в бік начебто необхідності євроінтеграції (найбільш помітні у виступах місцевих можновладців, коли прибувають різні гості з Європи чи керівники держави, що діють на принципах євроінтеграції) тільки підкреслюють подвійну і пристосовницьку мораль нашої влади: і в Європу дуже хочеться, і принцип «я начальник – ти дурень» відкидати якось «не с руки».
Ось чому на тлі такого ставлення до процесів, які мають дуже важливе значення для становлення державності України, яскраво й красиво виглядає діяльність педагогічного колективу і учнів загальноосвітньої школи №68, що знаходиться на території мікрорайону «Гірницький». І ось чому дуже б хотілося. Щоб таких колективів як у самому Кривому Розі, так і на Дніпропетровщині в цілому було якомога більше.
Олена МАКОВІЙ,
Сергій ЗІНЧЕНКО. На світлинах: 
директор школи Людмила КАМЛИК;
школа з прагненнями до Євросоюзу; 
під час занять в школі під керівництвом волонтерок Іоланти ТІММЕРС 
і Софі ЛЕДУК.
Фото Сергія ЗІНЧЕНКА
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
