У категорії матеріалів: 78 Показано матеріалів: 51-60 |
Сторінки: « 1 2 ... 4 5 6 7 8 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Цікаво, а чи багато залишилося в Україні громадян? Чи, може, країна вже перетворилася в таке собі придаткове суспільство, яке складається з тих, що вже не мають самостійного значення, а є тільки доповненням, додатком до чого-небудь? Наприклад, - до волі начальника, до якогось механізму на підприємстві, до комп’ютера чи телевізора, до свого щоденного бажання щось таке вжити-випити-з’їсти, до … |
Сьогодні для людини з грошима в кишені поїхати за кордон – справа не із особливо важких і витратних. Більше того, як відомо, там, за кордоном, працюють мільйони українців, заробляючи собі на прожиття Але на сторінках нашого часопису в цьому числі і надалі під зазначеною рубрикою „Європа: український контекст” наші гості вестимуть розповідь про те закордонне життя під особливим ракурсом: з точки зору українця, який те життя намагається збагнути, порівнюючи із повсякденними вітчизняними реаліями. Або - зі здивуванням українця-першовідкривача. |
В історії ж, про яку ви зараз прочитаєте, яка кричить-волає не тільки зболілим серцем людини, не тільки допікає документами, а ще й відверто демонструє бюрократичну потвору держапарату чи так званого самоврядування, є свої герої, є свої кати і жертви. Про них і піде мова. Але хто є хто, вирішувати вам, шановні читачі. Особисто ж мені зрозуміло: у своїй шаленій протидії щастю вільно жити й творити на Богом нам даній землі ми дійшли до краю і вже зависли над безоднею. Причому всі: і ті „хвостаті” професіонали, і ми, знедолені українці. |
Мене приголомшила замітка під заголовком „У Києві
відбувся з’їзд „Просвіти”, яка була опублікована у „Свободі” 25 вересня.
Виходить, що ніби все у нас, просвітян, так чисто, безконфліктно й ідеологічно
згуртовано відбувається, бо ж „усі обласні „Просвіти” звітували про свою
трирічну працю і усі звернули увагу на потребу активно протистояти русифікації
суспільства, посилення українського інформаційного простору…” Та це – всього
лише слова, за якими – зовсім інша реальність… |
Помаранчева революція. Такий вигляд на перших порах мав
суспільний струс України, який стався п’ять років тому, починаючи з 22
листопада, під час виборів Президента України. Але справді глибоких системних
змін після того струсу, після великого МАЙДАНУ, не відбулося. |
Чергова виборча кампанія розпочалася. Як мовиться, процес
пішов. Та що з того нам, криворіжцям? Чи є привід сподіватися на якісь
кардинальні зміни? Адже багатьом людям взагалі набридло ходити на вибори, бо
життя не кращає. А тоді навіщо вони? Тож з деякими запитаннями із цього приводу
я звернувся до досвідченого учасника виборчих перегонів, кандидата в депутати
до місцевих рад, заступника голови окружної виборчої комісії нещодавніх
виборів, члена виконкому Спілки Офіцерів України Петра ЛИСЕНКА. |
Ще й до сьогодні
стоїть у мене перед очима та страшна (за своїм змістом) картина чотирьохрічної
давності: перед приміщенням Криворізького міського театру драми та музичної
комедії імені Тараса ШЕВЧЕНКА вишикувалась (просто біля пам’ятника Кобзареві)
невеличка групка хлопців і дівчат із плакатом у руках, на якому написано
великими літерами: „Мы не
хотим перемен!»... |
У Кривому Розі
розпочалася підтримана владними ЗМІ шалена інформаційна кампанія за визнання «єдино
легітимними» політичних рейдерів.
Ставленик цього середовища на пост голови місцевого об’єднання просвітян, він
же кореспондент криворізької загальноміської газети «Червоний гірник»,
КРАМАРЕНКО М.В., листом на підробному бланку за вихідним № 9 від 11 лютого 2009
р. поставив вимогу перед щойно переобраним на звітно-виборних зборах міського
об’єднання головою «…з’явитися на засідання правління організації, яке
відбудеться 18 лютого …для передачі печатки, свідоцтва про реєстрацію та інших
документів «Просвіти»…» |
Важливою
є робота помічників Міністра МВС з прав людини і налагодження співпраці з різними державними структурами,
щоб активно співпрацювати, перевіряти дані й не допускати дезінформації. Якби
був достатній рівень співпраці всіх зацікавлених сторін, то не було б
дезінформації по подіях в Дніпропетровській області, по подіях в місті Марганці,
коли працівник міліції, реально намагаючись зупинити побутову бійку, фактично
загинув при виконанні службових обов’язків. Саме відсутність громадських
активістів, які могли б подати достовірну інформацію, привела до того, що в
свідомості громадян є те, ніби в Марганці
відбулося щось таке надзвичайне, щось таке міжетнічне, хоча насправді
цього не було. |
Двадцятиріччя «Народного Руху
України за перебудову» криворізька влада відзначила, не можна сказати, гучно,
скоріше навпаки, дуже вимучено та музеєфіковано. З цієї нагоди кімната в
міському історико-краєзнавчому музеї
була переповнена. Коли ж звернути увагу на те, що вміщує вона до сорока
осіб, то подивуєшся масштабності цього
заходу, визнаного державним. |
|