Секретно політичний відділ ДПУ УСРР інформував про масові виступи селян у 1931 та в січні- березні 1932р. у Харківській, Київській, Одеській, Дніпропетровській і Вінницькій областях, а також про реєстрацію 83 випадків опухання колгоспників та 6 смертей від голоду. Зазначалося, що в колгоспах Бердянського, Миколаївського районів, а також в АМСРР більше половини коней були непридатні для роботи через виснаження. Спостерігалось масове поїдання коней та продаж за 2-3 крб, або махорку / Трагедия советской деревни: коллективизация и раскулачивание: Документы и материалы. 1927-1939: В 5 т.─ М., 2001.─ Т.3. Конец 1930-1933 гг.─ С. 318.

2010-й – рік Фредеріка ШОПЕНА
І метушня, і біль, і навіть далекосяжні мрії влягаються і завмирають у вічній гармонії життя. Вони сяють сонцем з висоти, тягнуться гілочками дерев до самого неба, падають спочатку жовтим листям, а потім – лапатим снігом на землю... – Це такі образи створює неповторна музика Фредеріка ШОПЕНА, написана ним майже двісті років тому у рідній Польщі, у Франції, Австрії чи ще де-небудь у якійсь казковій країні білих роялів.

Про те, що в Кривому Розі відбувається окупація інформаційного простору і мовна окупація, годі сперечатися, бо така реальність. А справа в тому, що, з одного боку (відповідно до отриманих даних перепису населення 2001 року), у місті 79,9 відсотка вважають себе жителями української національності. З іншого ж, - тут уже п’ятий рік поспіль регулярно виходить з друку лише одна (!) газета виключно українською мовою (та й то – абсолютно на громадських засадах).

У іншому (незнаному) житті
Ми будем іншими, але все ж будем,
Хоч світ залишимо у забутті
Чи з Магометом, чи з Христом, чи з Буддою...

НАША КУЛЬТУРА – одна із найстародавніших, якщо не найстародавніша, на Землі. Наш вчений археолог Вікентій Хвойка відкрив Трипільську культуру, яка існувала на території сучасної України 7,5 тисяч років тому. Дещо молодшими були Черняхівська та Сабатинівська культури, що відстоять від нас на 3-4 тисячі років.

В цьому році правляча Партія регіонів показала, що вона теж буде шанувати святині української нації. Хочеться вірити, що це не лицемірний патріотизм. Адже після дивного підписання в кінці квітня цього року Харківських угод паном ЯНУКОВИЧЕМ з паном МЕДВЕДЄВИМ, після демаршу міністра освіти пана ТАБАЧНИКА в мовних питаннях виникає великий сумнів щодо щирості підтримки щорічних заходів у Капулівці, присвячених вшануванню пам’яті легендарного кошового отамана.

В ІСТОРІЇ і по сьогодні твориться щось неймовірне. О.Довженко із тяжким зітханням писав: « Україна – єдина держава в світі, де не вивчають СВОЮ історію».
Ми знаємо про Куликовську битву 1380 р., але майже нічого не знаємо про битву під Синіми Водами(сучасна ріка Синюха, ліва притока Бугу на Кіровоградщині).

ПРО ЯКІСТЬ питної води у Кривому Розі (зрозуміло, що зі знаком «мінус») незабаром, мабуть, складатимуть легенди. Так само, як і про «чистоту» повітря, про «надійність» тутешніх доріг, про кількість онкохворих, хворих на туберкульоз, хворих на СНІД… Багато всього тут дикого за цивілізаційними мірками розвелося… Але я поки що – тільки про воду і про, так би мовити, товариську взаємодопомогу та взаємопідтримку металургів, які працюють пліч-о-пліч на одному підприємстві.

Влада в суспільстві вільних людей непомітна. На цьому стоїть сьогоднішня Європа. Щоправда, продемонструвала також свою непомітність протягом першої «стоденки» правління і нова влада України. Але – тільки на тлі «древа Кремля», де вона виглядає покірним і догідливим слугою-плазуном: хамелеоном. Стосовно ж українського народу вона поводиться відверто по-хамському: так, ніби має справу із чужинцями-туземцями якоїсь іншомовної країни. Тому цю владу можна прямо так і називати: ХАМелеони in UA.

...
Адже без світла не буває блиску,
Не буде ж блиску, то не буде й зиску,
Тоді що Золото, що те Лайно,
Для всіх – однаково, всім - все одно.
...