Берегиня Українського Слова (Есе)
ЦЕЙ РІК для України (2010 – ред.) – як політ з високої гори на санчатах у напрямку до прірви. Але під час нього були дві зупинки, які поки що відвели загрозу катастрофи. Перша – 18 березня, на 80-й день народження великої поетки землі української Ліни КОСТЕНКО, коли відбулася презентація нового видання її знаменитої поеми «Берестечко», а друга (справді рятівна) – наприкінці року, коли нарешті вийшла із друку її нова (з перервою у двадцять років) книга «Записки українського самашедшого».
«Берестечко» - це роман у віршах про одну з найбільших трагедій української історії: про розгром війська Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО влітку 1651 року під Берестечком. Та, попри це, закінчується він оптимістично, бо адресований до душі кожного українця:
«Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку»
Виступаючи на презентації цього роману, Ліна КОСТЕНКО висловилася дуже коротко і влучно вже не про історичне минуле, а про український народ та сьогоднішніх державотворців так: «Усяка наволоч принижує український народ, а він десь загубив у собі відпорність». І ці слова вже на новому рівні повторили сказане нею ж у 2002-му на зустрічі з представниками української інтелігенції, коли вона наголосила на тому, що українські чоловіки можуть схопити себе за голову, за бороду чи за матню, але ніхто не схопиться за зброю. В кінці ж нинішнього року, 18 грудня (рівно-рівнесенько через 9 місяців!), на презентації своєї першої в житті книги прози Ліна КОСТЕНКО (теж прямо і невідворотно) зазначила: «Під час роботи над книжкою я потребувала чимало різної інформації, особливо зі ЗМІ. Тому я добре відчула й дослідила долю журналіста. Від Георгія ГОНГАДЗЕ до Тараса ПРОЦЮКА. Я усвідомлюю, що сьогодні наша країна якось тримається саме завдяки тому, що журналісти не здалися». А потім ще продовжила: «Мені дуже шкода було свою рідну, незалежну державу, не хотілося писати чогось прикрого. Але коли я побачила, що ми її втрачаємо, що це моральна катастрофа, і винуваті не тільки вороги, а часто самі українці, і навіть патріоти, і навіть з вусами, я свідомо на це пішла, бо колись треба просто скинути з себе останні ілюзії і треба втриматись над краєм прірви»
І я просто бачу (і можливо, не тільки у своїй уяві), як перед Днем святого Миколая (який настав 19 грудня) Україна зупинила свій біг до прірви, її розвернуло й зупинило після полум’яного виступу цієї Берегині Українського Слова.
Так. це правда, в Україні зараз можна назвати чимало особистостей, які вирізняються посеред сірої маси висотою духу і висотою творчого пориву назустріч майбутньому, а тому теж, безперечно, гідні високого звання «Людина року». Є в тому списку і спортсмени, і філософи, і журналісти… Але всі вони (на відміну від Ліни КОСТЕНКО) мали можливість значно підсилити свій вплив на світ, Україну і українців тим, що вони часто давали інтерв’ю та виступали у багаточисленних ЗМІ з різними коментарями… А Ліна КОСТЕНКО мовчала. Та мовчання її справді було і залишається сьогодні на вагу золота найвищої проби. Тому що всілякі брехуни й агресори всіх мастей панічно бояться її Слова, а люди справді світлі впускають його в душу як прану небесну. Бо ж знають дуже добре: «Спочатку було Слово…».
Олена МАКОВІЙ, м. Кривий Ріг
|
| Категорія: Кривий Ріг | Додав: pprosvita (30.01.2011)
|
| Переглядів: 862
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
