Для нас сьогоднішні громадські слухання - це достатньо серйозний іспит, і, чесно кажучи, я очікую багато неприємних для міліції слів, фактів. І саме для цього тут знаходяться всі начальники обласних управлінь міліції… Тому будь-які критичні зауваження будуть для нас, звичайно, цінними.

Нещодавно рівень безпеки і прав людини оцінювалися громадянами європейських країн з точки зору захисту територіальної цілісності держави та державних структур від воєнного нападу з боку інших держав. Проте сьогодні на перше місце громадянами цих країн висуваються вимоги щодо захисту добробуту та індивідуальної безпеки, а також – захисту структур громадянського суспільства від сучасних загроз різноманітного характеру.

З цих причин для нас у пріоритеті правової системи забезпечення безпеки починають відігравати не військові структури, а органи правопорядку. До дій правоохоронців суспільство, у свою чергу, висуває додаткові умови щодо обов’язкового громадського контролю, оскільки суспільство має бути застраховане від ситуації, коли внаслідок недостатнього професіоналізму посадовців особиста безпека громадян зазнає негативного еквівалентного впливу.

І зараз ми не просто звертаємо увагу на дотримання прав людини, але і здійснюємо важливі кроки на відкриття міліції для того, щоб вона стала прозорою для громадян, на скільки це потрібно. Скажу відразу: цей процес не простий. В першу чергу, він не простий для тих, хто 20-30 (а іноді - й більше) років працював у міліції на різних посадах. Сьогодні до них ставляться зовсім інші вимоги: бути відкритими, бути принциповими. Це справді важкий, але, на моє переконання, - єдиний шлях до очищення міліції не на словах, а на ділі. Разом з тим у професійній діяльності органів внутрішніх справ відзначаються наступні проблеми з дотриманням прав людини.

ПЕРШЕ. Підвищення рівня прозорості й підзвітності громадянському суспільству, створення громадських рад, налагодження співпраці з громадськими міжнародними організаціями. Тут ми маємо таку проблему.

Неготовність керівників підрозділів до співпраці з громадськістю. Про це треба відверто говорити. Для них це складний і важкий шлях. Якщо конкретно, то, наприклад,  у Дніпропетровській та Тернопільській областях не знайшли спільної мови начальник і громадська рада, але нам вдалося добитися їхньої взаємодії. У 2009-му році виникла проблема в Сумській області. Вона теж буде вирішена в нормальному варіанті. Їх основна причина – нерозуміння керівництвом суті громадського контролю й необхідності співпраці з правозахисною спільнотою.

Ще раз хочу звернути увагу тут присутніх начальників на те, що слід розуміти: громадська рада – не ваші виконавці, а ваші помічники. І їхня роль – не в тому, щоб хвалити міліцію, а виявляти проблеми і вказувати на них, в тому числі, - публічно. Звертаю увагу на неприпустимість будь-яких репресивних дій по відношенню до членів громадської ради. Звертаю увагу, в першу чергу, на Дніпропетровську і Сумську області. Крім того, помічник міністра внутрішніх справ України з прав людини – це мій помічник, а не ваш, і він має право вказувати на ті недоліки, які знаходить у роботі.

ДРУГЕ. Удосконалення роботи з мігрантами і біженцями, створення міграційної служби. Ми розуміємо ту проблему, з якою стикається Україна (а саме: відсутність єдиної і ефективної міграційної політики). Її можна вирішити створенням сучасного органу державного управління та регулювання в цій сфері. А проблема зрозуміла: вже чотири (чи навіть більше) укази Президента України фактично руйнують цю роботу і насправді в Україні не існує міграційної системи (на відміну від будь-якої європейської країни). Ми не знаємо, скільки сьогодні на території України знаходиться іноземців і ми не знаємо, де вони знаходяться, і ми не розуміємо, як вони в’їжджали. Насправді проблемами міграції займається (щонайменше) три державні органи виконавчої влади.

Інша проблема – проблема нестачі ресурсів для відкриття додаткових пунктів перебування нелегальних мігрантів.

ТРЕТЄ. Багато критики на адресу міліції було у зв’язку із корупційними зловживаннями при видачі паспортних документів, підвищеного ступеню захисту закордонних паспортів тощо. Тож хочу одразу заявити: все це виконується виключно МВС. Жодного випадку у виготовленні паспорту, ініціалізації, нанесення прізвищ, фотографії (в тому числі, - лазером) не має існувати.

Разом з тим зараз розгортаються дискусії щодо зняття і зберігання біометричних даних громадян, які можуть порушувати право на приватність.  Позиція МВС: ніяких впроваджень біометрії не буде до того часу, доки не буде прийнятий відповідний закон.

ЧЕТВЕРТЕ. Багато зроблено МВС на рівні ініціювання законодавчих змін щодо посилення роботи ДАІ, впровадження технічних засобів спостереження за дорожнім рухом. Певною мірою вдалося зменшити кількість загиблих на дорогах громадян.

ОСНОВНА ПРОБЛЕМА МВС – ЦЕ РОЗГЛЯД ЗАЯВ та СКАРГ ГРОМАДЯН. В тому числі, - на дії чи бездіяльність міліції. Найбільша кількість скарг громадян надійшла з Києва, Київської, Донецької і Харківської областей. І запам’ятайте, що кожна людина, яка написала скаргу, має отримати відповідь.

Важливою є робота помічників Міністра МВС з прав людини і налагодження співпраці з різними державними структурами, щоб активно співпрацювати, перевіряти дані й не допускати дезінформації. Якби був достатній рівень співпраці всіх зацікавлених сторін, то не було б дезінформації по подіях в Дніпропетровській області, по подіях в місті Марганці, коли працівник міліції, реально намагаючись зупинити побутову бійку, фактично загинув при виконанні службових обов’язків. Саме відсутність громадських активістів, які могли б подати достовірну інформацію, привела до того, що в свідомості громадян є те, ніби в Марганці  відбулося щось таке надзвичайне, щось таке міжетнічне, хоча насправді цього не було.

З іншого боку (якщо ми вже зупинилися на Дніпропетровській області), то я саме від громадської ради дізнався про проблеми в Софіївці, де роками не звертали уваги на справедливі заяви громадян, що призвело врешті до резонансного вбивства...