Двадцятиріччя «Народного Руху України за перебудову» криворізька влада відзначила, не можна сказати, гучно, скоріше навпаки, дуже вимучено та музеєфіковано. З цієї нагоди кімната в міському історико-краєзнавчому музеї  була переповнена. Коли ж звернути увагу на те, що вміщує вона до сорока осіб, то подивуєшся  масштабності цього заходу, визнаного державним.

За сприяння керівництва музею указ Президента на практиці підтримали четверо ветеранів-засновників, два десятки учнів ближнього ліцею, група хористів та два десятки гостей, переважно нерухівців. Першим рухівцям кинувся в очі «прогрес»: на зборах засновників, що пильнувалися компартійною владою, їх було чотирнадцять, на ювілей зібралося більше півсотні гостей. Не поросла стежка мохом-травою!

Командувати цим нечисленним парадом заходилася голова місцевої організації НРУ, переконаність якої у правонаступництві її партії не допускала ніяких сумнівів. І з усієї її красномовності виходило, що важливий не так той первинний РУХ, як партія, яка начебто його успадкувала.

Присутнім не пощастило побачити у своїх лавах жодної керівної особи з міськвиконкому, жодного депутата. Певно, їх зморили опернаради на тему «як провести, щоб не провести». І провели, як і не проводили. На вулицях жодної згадки про заслуженого іменинника. Там рясніють біг-борди, що заробляють гроші на обіцянках достойного життя в майбутньому. Мешканці подію не помітили, про заслуги  РУХу ніхто з офіціозу слова не сказав. Лише лідерка партії розчулено дякувала місцевій владі так щиро, як би для вшанування іменин незалежницького руху надали зали музично-драматичного театру та всі палаци семисоттисячного міста.

 Все ж таки  «галочка» про захід у звіті для Президента  буде. А перейматися йому немає чого, Конституція у нас така: у нього може бути своє бачення, а ми маємо свої регіональні особливості. Теперішня міська влада не відірвалася від попередньої зі своєю «вдячністю» до ворохобників того громадського руху, що мав на меті домогтися люстрації висуванців «вічно живої, керівної і спрямовуючої».

До убогого відбування чергової команди, яка не до смаку регіональним очільникам, так природньо пасував би вінок вічної пам’яті старанням першопрохідців Незалежності біля Пам’ятної дзвіниці, що будується у місті за кошт міського бюджету для Московського патріархату.

                                                  Микола КОРОБКО,

Prosvita.at.ua