Всім відома істина - керувати легше всього дурнями! І це наглядно видно з останніх подій, що розгортаються в Україні. Не виключення й події, які відбуваються на місцевих рівнях а саме: в селах, де правлять не демократичні сили, а такі собі “Царьки”- сільські голови. Старі люди звикли довіряти авторитету “начальників”, тому і не виказують своєї думки. А молодь думає тільки про те, як сьогодні краще попоїсти та розважитись. Активної громадської позиції можна сподіватися тільки від людей середнього віку, та й то, тільки тоді, коли зачіпають їх права. Пробудженням свідомості громадян займалися письменники й поети, журналісти і політики - все марно. Мабуть, дуже важко підніматися з колін українському народові. Іноді хочеться покластись на волю Божу- нехай він вирішить по справедливості. Але ж епоха, яка випала нам, завжди наша, часом призначена, Богом заповідана, щоб у суворих випробуваннях ми підкріплювали віру ділами праведними. Кожному часу належить своя боротьба за духовність, бо та ... Читати далі »

Шановні наші читачі!
Ми продовжуємо розповідь про 6-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини, який у березні-квітні проходив у Києві. Криворізьке міське об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА на сторінках свого часопису робить це не просто задля одного інформування про те, що там відбувалося, але й для того, зокрема, аби ви мали уявлення щодо фільмів, які там демонструвалися і які ми, просвітяни, збираємося привезти до Кривого Рогу для показу. З цієї причини ми й вирішили звернутися до публікації в газеті «День», яка досить повно і яскраво розповідає як про сам фільм «Живі», так і про його режисера Сергія БУКОВСЬКОГО.

На фестивалі багато з глядачів мали змогу бачити цікаві творчі роботи з фотоінсталяції на виставці під назвою «Валізи вражень». Її автори й організатори –

Дар’я АВЕРЧЕНКО (піар-менеджер фестивалю)

і режисер Роман БОНДАРЧУК.

Родзинка цієї виставки в тому, що самі високої якості світлини певним чином були вмонтовані у стінки валіз та ще й по-особливому освітлені. А сама ідея, як розповіли ці молоді творці, виникла у них перед поїздкою до Ізраїлю. Роман БОНДАРЧУК як режисер документального фільму «Радуниця», а Дар’я АВЕРЧЕНКО як його сценарист повезли туди цей фільм за підтримки Німецького культурного центру «Гете-інститут», і він був включ ... Читати далі »

Єдина в області україномовна просвітянська газета захищає ваші права як громадян України і дає змогу знати правду як про історію країни, так і про перебіг найважливіших подій у сьогоденні на регіональному рівні, дає можливість знати те, про що не пишуть інші газети Кривого Рогу і області. Наш ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС у каталозі на Дніпропетровську область серед обласних видань – 96111. Передплата на один місяць – 1,77 гривні, на 2-3 місяці - 4,86 гривні, на 4-6 місяців – 8,42 гривні, на 7-12 – 15,89.
Щоб унеможливити зриви випусків, ми потребуємо допомоги. Ми сподіваємось на неї як у формі благодійних внесків, так і в формі безповоротної фінансової допомоги. 
НАШІ РЕКВІЗИТИ: КМО ВУТ „Просвіта” імені Тараса ШЕВЧЕНКА. Код – ЗКПО – 20207714, рахунок 2600000018966 в ВАТ „Укрексімбанк”, м. Кривий Ріг, МФО 305589. Призначення платежу „Благодійний внесок на видання газети” або „Безповоротна фінансова допомога”.
Будемо вдячні за будь-яку суму. 

 

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

... Читати далі »

1.”Ми створили фальшиве суспільство”
Третій рік поспіль ми, голова Криворізької „Просвіти”, член правління УГСПЛ Микола КОРОБКО і автор цих рядків, виступаємо в ролі регіональних партнерів від криворізьких просвітян і вдячних глядачів на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини, який уже вшосте проходить у Києві. Цього року – з 27 березня по 1 квітня включно в Будинку кіно. І постійно – ніби вперше. Бо неможливо навіть уявити собі, що тебе цього разу схвилює й розтривожить найпотаємніші закутки твоєї свідомості, що зворушить і обурить, а що примусить замислитись над тим, як живеш і для чого.
Наприклад, ось ця, третя, зустріч з фестивалем правди, захопила навіть до йог ... Читати далі »

Ми, криворізькі просвітяни, вітаємо з ювілеєм свою колежанку Лідію Миколаївну ЧЕЛНОКОВУ, зичимо чудовій майстрині, яка крім того, що є чудовою вишивальницею, ще пише прекрасні вірші й казки, нових творчих перемог, здоров’я надійного і особистого щастя та достатку в домі! Прийміть, Лідіє Миколаївно, наші поздоровлення:  

Неповторна, світла і казкова,
Викупана сонцем в чистих росах.
Все життя майстриня ЧЕЛНОКОВА
Вишиває долю світлокосу:

На полотнах квіти піднялися,
Візерунки – в сонячнім промінні,
В них любов і сон переплелися,
Як і в серці світлої майстрині.

І в словах її поезій чистих
Все під сонцем і живе, й співає,
В образах (тонких і променистих)
Мрія світлоока оживає.

І казки, написані під сонцем,
Водять хороводи поміж нами,
Долинають сміхом крізь віконця,
Прикрашають світ ... Читати далі »

 Коли працюєш на дачі, то завжди час плине швидко, а щоб зробити якомога більше, кожного разу працюєш до заходу сонця, а вже потім у темряві крокуєш додому. І незмінно в дорозі зі мною постійний супутник – візок. Завжди що-небудь та везу з огороду. І цього разу візок був з вантажем – я на той час копав картоплю. Десь на півдорозі мене наздогнав якийсь чоловік. Уже зовсім стемніло, і я не придивлявся до нього. Проте він не обігнав мене, а набився в помічники. Мене це здивувало. Ось уже років із п’ять я їжджу з цим візком на огород, і ніхто мені не допомагав. Подумалося, певно, п’яний мій помічник. І я не помилився. Дорогою ми поговорили про врожай, про погоду.
 І раптом його начебто щось кольнуло:
 - Слухай, а у тебе щось говірка не наша! Ти звідки?
 - З України.
 - А як же сюди потрапив?
 -А я тут шпигуном працюю. Дізнаюсь, які де ціни на продукти, на товари і везу ці дані на Україну. Але й там часу даремно не витрачаю: так само на цінах спеціалізуюсь і везу інформац ... Читати далі »

Може це в підсвідомості, десь в глибині пам’яті, з дитинства жило в мені, бо не забувалось. Хоч ніколи й не спливало на поверхню. Спало, як зерно, кинуте в сухий грунт, що чекає там сприятливих умов, а потім – раптом проростає…
Ніколи я над словами дідуся, переказаними мамою у своїх спогадах від бабусі ще з дитинства, наче не чув і не замислювався над ними. А таки не забулося й виплило. Ось це: “Прийшов дідусь з війни додому (це з Першої світової) і сказав: “Я відвоювався… Ще дітям моїм доведеться… А вже діти дітей моїх, може, й не воюватимуть…” 
Як ото зміг малограмотний селянин пророчо подивитися в майбутнє? Чи то мудрість народу нашого? І для чогось же свідомість тримала десь у одній із тих “шпаринок” пам’яті сказане дідусем, для чогось же чекала часу? То цей час уже настав?
Певно, під впливом інформації про життя нашої країни та про розвиток суспільства не за законами Божими, а за створеними нами самими (“верховенством закону і права”) те глибоко заховане в підсвід ... Читати далі »

Шановні наші читачі!
Перед вами – два малюнки за результатами 8-го всеукраїнського конкурсу карикатуристів, який минулого року провела асоціація карикатуристів України. Тему цього конкурсу («Незалежність») було запропоновано на самому початку минулого року. Тепер вона справді стала актуальною для всіх українців. На цій сторінці редколегія нашого часопису пропонує два малюнки із числа вміщених до каталогу (Г.МАЙОРЕНКА з міста Києва і В.ВОЗНЮКА з міста Житомира) та наш віршований коментар у вигляді рубаїв до цієї теми й малюнків.  

Знов будуємо ми хату,

Щоб людей в ній об’єднати.

Та одне не з’ясували:

Скільки ж будем будувати?

 

Х Х Х

Ми пиляєм все й одразу:
Чи то дерево, чи базу
Можем геть усе спиляти
Справді вільно: без наказу.

 

Х Х Х ... Читати далі »