PP

     П`ятниця, 23.08.2019, 12:35



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2009 » Березень » 26 » За законами Творця, а не за іншими (Громадянська трибуна)
22:29
За законами Творця, а не за іншими (Громадянська трибуна)


Може це в підсвідомості, десь в глибині пам’яті, з дитинства жило в мені, бо не забувалось. Хоч ніколи й не спливало на поверхню. Спало, як зерно, кинуте в сухий грунт, що чекає там сприятливих умов, а потім – раптом проростає…
Ніколи я над словами дідуся, переказаними мамою у своїх спогадах від бабусі ще з дитинства, наче не чув і не замислювався над ними. А таки не забулося й виплило. Ось це: “Прийшов дідусь з війни додому (це з Першої світової) і сказав: “Я відвоювався… Ще дітям моїм доведеться… А вже діти дітей моїх, може, й не воюватимуть…” 
Як ото зміг малограмотний селянин пророчо подивитися в майбутнє? Чи то мудрість народу нашого? І для чогось же свідомість тримала десь у одній із тих “шпаринок” пам’яті сказане дідусем, для чогось же чекала часу? То цей час уже настав?
Певно, під впливом інформації про життя нашої країни та про розвиток суспільства не за законами Божими, а за створеними нами самими (“верховенством закону і права”) те глибоко заховане в підсвідомості підхопило дідусеву думку і продовжило її розвиток.
“А дітям дітей моїх, може, й не доведеться…” – це про нас, нинішніх.
Згадаймо, а чим закінчилася Перша світова? – Танками й літаками. А чим почалася Друга світова? – Також танками й літаками. А чим закінчилася?- Бомбардуванням Хіросіми й Нагасакі. Тож який висновок? А такий, як і з попередніми: чекати якогось кінця чи то й початку кінця усього живого.
То про що ж тоді говорив дідусь? Від чого застерігав? – А ви подивіться навкруг себе, подивіться на те, що на нашій “грішній землі” відбувається. Ми бачимо тільки те, що лежить, так би мовити, на поверхні…
Борсаємось, борсаємось… Якби то жаба в сметані стільки борсалась, то уже б давно збила вершки й вибралася. А ми то вхопимо ковток свіжого повітря (як ото на Майдані), то знову – вниз: у бруд і в брехню. Не виходить нічого… А те борсання різних партій та блоків більше нагадує хаотичний броунівський рух. Комуністи, соціалісти, прогресивні соціалісти, регіонали, демократи, нунсівці, бютівці… Скільки ж їх ще треба? Усі “знають”, що робити, “знають”, як зробити країну щасливою. Одні розумніші за інших… Борсаються, скубуться, гризуться… Від їхнього галасу аж вуха в’януть. Немає ніякої консолідації ні в поглядах, ні в діях. Одні хочуть у Європу, інші – в Радянський Союз… Слухаємо, слухаємо тих розумників і дивуємося: між ними – і кандидати наук, і доктори, навіть є “проффесор”, а дійти згоди ніяк не можуть.
То що ж їх усіх роз’єднує? На мою думку, - безбожність. Бо живуть не за заповідями Божими, у яких сказано: “не кради”, “не жадай того, що є власністю ближнього твого”. Тому не державні мужі вони, а шахраї-злодії і навіть антихристи. Хтось на ці мої визначення обуриться й скаже, що це вже занадто грубо чи навіть безпідставно. То нехай тоді такі зі мною не згодні пояснять, на які такі посадові оклади (і тільки) ці нечестивці заощадили не сотні, не тисячі, а цілі мільйони ще за минулої системи господарювання? Це ж тільки уявіть собі: половина Верховної Ради – мільйонери. “Заощадили” гроші, а сьогодні – шахрайськи викупили-приватизували заводи, фабрики, комбінати… І все те “куплене” стало їхньою “недоторканною” власністю. І давлять соки з нас. Тож поясніть мені (ті, що не згодні з моїми “грубими” визначеннями), в чому я помиляюсь?
Знаю, що в нашому екологічно нещасному Дніпродзержинську живуть Герої Соціалістичної Праці, металурги, хіміки, будівельники… За все своє життя вони таких статків (хоч наполегливо і важко працювали) не нажили. У порівнянні з тими високопоставленими нечестивцями й шахраями з їхніми капіталами вони – мов старці. І переймаються-дбають ті мільйонери про свої мільйони, а про “благо” для пересічних, для “маленьких українців” – тільки на словах.
Та й чи побачить “згори” наші проблеми такий багатий? Чи поділиться з бідним? Чи зупинить своє дороге авто, щоб підібрати й підвезти бідняка до міста? Чи… І запитань таких можна задати багато-багато. На всі отримаємо одну відповідь: НІ. Хоча у Біблії стверджується: “Люби ближнього свого, як самого себе”. А через це я й роблю висновок: не за законами Божими живе суспільство наше. Тому й ладу не можемо дати. Тож і “маємо те, що маємо”.
А якщо будемо жити за такими законами, що виходять із заповідей Божих, тоді й будуть мир і благодать Божа. І пророцтво мого дідуся, який жив у серці з вірою в Бога, збудуться… Вірю в це!

 

Микола ЛИТВИН



Категорія: ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ | Переглядів: 825 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: