Всім відома істина - керувати легше всього дурнями! І це наглядно видно з останніх подій, що розгортаються в Україні. Не виключення й події, які відбуваються на місцевих рівнях а саме: в селах, де правлять не демократичні сили, а такі собі “Царьки”- сільські голови. Старі люди звикли довіряти авторитету “начальників”, тому і не виказують своєї думки. А молодь думає тільки про те, як сьогодні краще попоїсти та розважитись. Активної громадської позиції можна сподіватися тільки від людей середнього віку, та й то, тільки тоді, коли зачіпають їх права. Пробудженням свідомості громадян займалися письменники й поети, журналісти і політики - все марно. Мабуть, дуже важко підніматися з колін українському народові. Іноді хочеться покластись на волю Божу- нехай він вирішить по справедливості. Але ж епоха, яка випала нам, завжди наша, часом призначена, Богом заповідана, щоб у суворих випробуваннях ми підкріплювали віру ділами праведними. Кожному часу належить своя боротьба за духовність, бо так заповідано Христом, не мир, але меч приніс він на землю (Мв.10,34). І тільки усвідомивши, що природні цінності - це і духовне надбання нашого народу, можна сміливо ставати на захист тих цінностей. Небагато людей здатні здійснювати спротив діючій владі, коли сама влада чинить свавілля. Але на думку багатьох людей чиновники, яким громада надала владу, повинні захищати інтереси громади, без її на те згоди, тихо, за зачиненими дверима, приймати грабіжницькі рішення.
Беззаконня на території Недайводської сільської ради Криворізького району допомагають впроваджувати депутати і керівники державних установ, прокурори і міністри, судді і правоохоронці. І все тому, що ласий шматок (у вигляді гранітного кар'єру), який планують відкрити на території Недайводської сільської ради, обіцяє комусь прибутки. І знову постає риторичне запитання: ”Куди йдемо?”,якщо під гранітний кар'єр віддаємо перлину Української природи – Заповідник “Інгулецький степ”. Втрата національних цінностей нікого не турбує.
Спитаєте: “А що ж громада?”. Громада поділилась на тих, що при владі (або біля цієї годівниці) і тих, хто не має ніяких прав. Чому так кажу, бо навіть сесії сільської ради проходять за зачиненими дверима “у закритому режимі”. І про рішення, які приймаються на сесії, люди ознайомлюються вже тоді, коли змінити нічого не можна. А якщо ви забажаєте бути присутнім на сесії, то місцеві депутати винесуть це питання на голосування і приймуть рішення, що ви не маєте таких прав! Може ви - американський шпигун?
І родзинка останніх подій, які відбулись в приміщенні Недайводської сільради- позачергова сесія 25.03.09., на якій було прийнято рішення відібрати городи у громадян, бо вони буцімто знаходяться у межах заказника. І винна знайшлась! Це громадянка ДЬЯКОВА, бо вона скарги писала, що порушувалось законодавство України, і на орних землях заказник створюватись не може. А чиновники Держкомзему, не довго думаючи, прислали на адресу сільради КЛОПОТАННЯ про скасування рішень про надання земельних ділянок громадянам ще в 1995 році. І нікого навіть не здивувало, що заказник оголошено у 2002 році! Через сім років після надання земельних ділянок! І що межі заказника не визначені! І землевпорядна документація відсутня! І що з кадастрової книги Криворізького району живцем вирвана сторінка, де позначена територія Недайводської сільради за той період.
А коли у прокурорського виконавця запитали: “Як природоохоронна прокуратура могла давати вказівки про скасування рішень за 1995-1998 роки, якщо це є пряме порушення прав громадян?”, то КАРПЕНКО відповів, що в повноваження депутатів сільської ради входило право відхилити пркурорський протест. А тепер всі претензії - до своїх депутатів. Отакої! Моя хата скраю-я нічого не знаю.
Може ви думаєте, що депутати Недайводської сільради малограмотні люди, що не розуміють за що проголосували? Так ні! Це люди ,більшість із яких має вищу освіту. Семеро з них-працівники школи.
То про яке виховання молоді може йти мова, коли директор, завучі та вчителі школи кажуть одне, а роблять зовсім інше? І так вони піклуються про своїх односельців, що навіть городи вирішили забрати в період фінансової скрути. А от що ці депутати будуть робити з амброзією, яка розросте на кинутих землях, вони не пояснили. Все робиться, аби тільки любій Голові(“мамі”, як її поза очі вони називають) догодити, і щоб вона не сердилась. Бо останнім часом їй і так не весело живеться: то правоохоронці відкрили кримінальну справу по факту хабара, то фальсифікація документів випливла. З таким піклуванням ця “мама” за роки свого володарювання довела село до зубожіння. Про це свідчать і дороги (усі в ямах), і відсутність будинку культури, і фінансове становище бюджетних установ (школа, амбулаторія). Добре, що хоч і з порушенням, але спонсорські кошти використали на ремонти тих таки школи, амбулаторії та пам'ятника.
І поки люди будуть займатись судовою тяганиною по захисту своїх справ на володіння городами, що знаходяться на північ від села, тим часом в південному напрямку від села Недайвода розриють величезну яму, яка поховає всі сподівання на збереження цінного рослинного та тваринного світу, що занесені до Червоної книги України!
І найголовніше! Як нам повідомили в екологічній інспекції, без залучення до перевірки наявного стану заповідника науковців біологів, неможливо встановити законність, або незаконність місця розташування цього заповідника навіть у суді! Бо охоронне зобов'язання є, а карта повинна бути додатком до охоронного зобов'язання. І будь-який контролюючий орган перевіряє, насамперед, документацію, а не наявність цінних рослин на цій площі. Так виникає питання: ”А хто ж тоді контролює збереження цінних рослині тварин, якщо сільська рада не виконує це охоронне зобов'язання? Невже спасіння потопаючого це справа самого потопаючого?”. А якби самі жителі не підняли це питання, то так би й залишилось - на папері заповідник, а насправді городи. І, мабуть, за такі дії хтось повинен відповідати перед Законом.
Світлана ДЬЯКОВА,
с. Недайвода Криворізького району.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
