Це було зовсім недавно, наприкінці травня, у Кривому Розі, в гуманітарному корпусі нашого педагогічного університету. В актовому залі тоді панували високі почуття, які вбирали слова і музику добрих творців: чоловіка і жінки. Це були справді високі гості з Києва: Василь ЛИТВИН, бандурист, кобзар і народний артист України разом зі своєю дружиною Антоніною ГАРМАШ-ЛИТВИН, відомою українською поетесою. Вони розповідали про себе, про своє розуміння життя і разом подружжя дарувало ними знайдену гармонію. Хоч кожен із них при цьому вкладав саме свою частинку у спільне розуміння духовності.
Вони давали можливість прикластися до джерел духовності і відчути їхню глибинну суть. Сам же Василь Степанович того дня зі сцени сказав, що не буває випадкових зустрічей, що всі вони готуються попереднім життям. І з цими його словами повніс ... Читати далі »

В Україні правозахисники відзначають істотне погіршення економічних прав та фундаментальних свобод. У Києві на своєму п’ятому форумі вони проголосили спільний маніфест «Громадськість проти безправ’я».
Під маніфестом підписалися більшість правозахисних громадських організацій України. За часів незалежності це перший спільний документ, який одностайно підтримали правозахисники, каже голова правління Української Гельсінської групи Євген ЗАХАРОВ. «Ця потреба виникла через те, що правозахисники бачать брутальне систематичне порушення фундаментальних прав людини. Хоча і раніше в Україні права людини не надто шанували, але за останні півтора року ситуація значно погіршилася», - сказав Deutsche Welle ЗАХАРОВ.
У маніфесті зазначається, що побиття і катування людей у міліції вже стало в Україні звичним явищем. Порушення кри ... Читати далі »

ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ПРОДОВЖУЮЧИ викладати запитання криворіжців і відповіді на них лауреата Шевченківської премії, заступника голови Спілки письменників України Василя ШКЛЯРА, який побував у Кривому Розі 12 травня цього року, не можу не зазначити, що мені тоді було соромно. - За, м’яко кажучи, не зовсім українське обличчя мого рідного міста, за те, що театр, який носить ім’я Тараса ШЕВЧЕНКА (в ньому якраз і відбувалася зустріч із письменником), майже поголовно (за винятком «Кайдашевої сім’ї» та ще кількох) ставить спектаклі російською. А тому той напис на металевому паркані на площі Визволення («ТЕРЕТОРИЯ НАХОДИТСЯ ПОД ОХРАНОЙ»), який, мабуть, більше тижня «прикрашав» обличчя міста, так зрісся у моїй свідомості із сьогоднішнім Кривим Рогом, що я тепер просто не маю сил відділити їх один від одного. Тому прошу вибачен ... Читати далі »

ГОЛОДОМОР як геноцид в Україні винищив мільйони українців. І наступна розповідь – тільки про одну сімю в час того жорстокого рукотворного лихоліття 1932-1933-го років. Згадує Катерина … КЛЯЦЬКА ( з 1934-го – криворіжанка). Яка народилася в селі Смілому Недригайлівського району, що на Сумщині.
1. «МАМА КОЛО ПЕЧІ СТОЯЛА І ПЛАКАЛА»
«Сім’я у нас була: нас четверо (три брати менших і я), тато і мама. У батьків було землі два гектари – під лісом, за сім кілометрів. Ми жили біля млина, майже в самому центрі села, на подвір’ї майже соток десять землі всього було, невелика така площа городу, біля млина – одразу через провулок.
У 1928 році згорів сарай, мені тоді, пам’ятаю, років із п’ять було, валялися мертві качки на подвір]ї. Від млина був провулок, там жила бабуся, а друге подвір’я було вже нашим.
У школу ход ... Читати далі »

Уже цілий рік, починаючи з матеріалу «Чи дограється влада Кривого Рогу до катастрофи біля «Джеронімо»?», газета «Промінь Просвіти» подає публікації про ситуацію, яка склалася навколо будинку №1 на вулиці ПУШКІНА та його мешканців. Зокрема, у числі 7-му за квітень цього року в кореспонденції «На вулиці ПУШКІНА правлять бал терористи?» було названо чимало фактів, які в результаті можуть призвести до катастрофи й загибелі людей, що тут проживають, а також – про те, що влада мовчить у відповідь на ці публікації та звернення громадян і нічого не робить, аби такої небезпеки уникнути. Так, у відповідь на наш інформаційний запит до міського голови міста Кривого Рогу Юрія ВІЛКУЛА надійшла фактична відписка (частково – з нісенітницею), в якій, зокрема, голова районної у місті ... Читати далі »

ЧАСТИНА ДРУГА
Продовжуючи виклад думок Василя ШКЛЯРА (автора роману «Залишенець. Чорний Ворон», за що письменник став лауреатом Шевченківської премії) під час зустрічі з криворіжцями, яка відбулася 12 травня, зазначу, що ще й сьогодні (хоч уже фактично місяць минув з тих пір) мені здається, що над нашим містом і досі витає дух Чорного Ворона, який закликає всіх моїх земляків випрямити спини і з надією і вірою в кращі часи подивитися в наше спільне майбутнє. Однак все одно (хоч і зняли з металевого паркану на площі Визволення ту листівку-оголошення із безграмотним написом, в якій було зазначено, що «ТЕРЕТОРИЯ НАХОДИТСЯ ПОД ОХРАНОЙ») Кривий Ріг, на жаль, і досі залишається фактично «ТЕРЕТОРИЕЙ», де все українське – майже у підпіллі чи у підсвідомості українських громадян. Навколо ж затято-вперто шумить-каламутить ... Читати далі »

День міста Кривого Рогу, який місцева влада відзначала 28 травня цього року, безперечно, був для неї таки святом. Але – не для мене. Бо для мене він став ще одним нагадуванням про те, що посиленими темпами відбувається окупація мовно-інформаційного простору моєї Батьківщини (для початку), яка у найближчому майбутньому може завершитися якщо не окупацією та наступним зникненням цілої Української держави, то її розпадом на частини. І це справді може статися, бо до цього своїми нерозумними (а можливо, і навмисними) діями підштовхують, зокрема, і міський голова Кривого Рогу Юрій ВІЛКУЛ, і син цього міського голови Олександр ВІЛКУЛ, який нині є головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Такі висновки я зробив після того, як побував того дня на центральному стадіоні в Кривому Розі, де відбувалася святкова театралізована вистава на честь чергової річниці від дня заснування мого рідного ще з діда-прадіда міста.
Там виступали зі своїми привітаннями і перший з назва ... Читати далі »

Памяті Головного отамана
Холодного Яру СТЕПОВОГО-БЛАКИТНОГО
(Костя ПЕСТУШКА)

«За нашу кров, за нашу честь.
за кривди нашого народу»
СТЕПОВИЙ-БЛАКИТНИЙ (Кость ПЕСТУШКО)



- За нашу кров, за нашу честь,
за кривди нашого народу
гуртуймося іти на герць
за Україну! За свободу!-

Гукнув отаман Степовий,
І загуло навкруг степами:
«За землю й волю буде бій –
ходім хутчій, братове, з нами!

Допоки нас червона рать
усіх за горло не схопила
і не згребла всього добра,
бери, земляче, свої вила!»

І заюрбився Кривий Ріг.
В Терни, Херсон, Олександрію,
здійнявши куряву доріг,
свою несе повстанство мрію

про тихе, вольнеє життя
без ВУЧКа і комісарів,
що селянину майбуття
готують в злиднях ко ... Читати далі »

І ти скіф – і я скіф.
Світ наш посполитий.
Тож бере мене сміх –
Що нам ще ділити?
Борис Мозолевський

– І ти українець –
і я українець.
Ну що нам з тобою ділити?
Ти з Лівобережжя –
я з Правобережжя.
Землі однієї ж ми діти.
– Та спільна земля ця
тепер вже не наша.
На правому – ляхи,
у нас – московити…
І де вже своє нам робити?

– І ти українець –
і я українець.
Та тільки під різні прапори
ми стали з тобою
і йдемо до бою.
І хтось таки когось поборе –
чи то під червоним,
чи жовто-блакитним…
– А рідна земля
вже не наша,
не наша!
На правому німці –
на лівім совіти…
Тож бути нам разом не світить.

– І ти українець –
і я українець.
В борні не бували ми кволими.
Ти за імперію –
за есесесерію
на Збручі поклав свою голову.
За Україну ... Читати далі »

Поволеньки повертається до нас історична память. Бо якось і незручно було говорити раніше про те, що Тернівський район дещо древніший, ніж центральна частина міста. Але річ не в тім, хто перший, а в історичній правді. І ось 26 травня 2011 року з ініціативи працівників Веселотернівського музею був проведений захід, присвячений рідному краєві. Згадана була легенда про виникнення Веселих Тернів за часів Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. Добірне товариство, що прийшло вшанувати чвертьтисячолітню річницю, розповіло і показало безліч цікавого.
Найперше була приготована відомим краєзнавцем Миколою БАБЕНКОМ ретроспективна фотовиставка про маєтки панів КОЛАЧЕВСЬКОГО та ХАРІНА. Після вступного слова сердечною піснею розпочала зустріч постійна гостя музею мисткиня пані .ОСТРОВСЬКА в ошатному одязі, створеному і вишитому власноруч. З огляду на річницю села, поет і художник із Тернуватки з-під Недайводи пан .КРИВЕНКО поділився враженнями і спогадами про давні часи цього краю. Для музею Микола .БАБЕНКО ... Читати далі »