 Памяті Головного отамана
Холодного Яру СТЕПОВОГО-БЛАКИТНОГО
(Костя ПЕСТУШКА)
«За нашу кров, за нашу честь.
за кривди нашого народу»
СТЕПОВИЙ-БЛАКИТНИЙ (Кость ПЕСТУШКО)
- За нашу кров, за нашу честь,
за кривди нашого народу
гуртуймося іти на герць
за Україну! За свободу!-
Гукнув отаман Степовий,
І загуло навкруг степами:
«За землю й волю буде бій –
ходім хутчій, братове, з нами!
Допоки нас червона рать
усіх за горло не схопила
і не згребла всього добра,
бери, земляче, свої вила!»
І заюрбився Кривий Ріг.
В Терни, Херсон, Олександрію,
здійнявши куряву доріг,
свою несе повстанство мрію
про тихе, вольнеє життя
без ВУЧКа і комісарів,
що селянину майбуття
готують в злиднях комунарів.
Гартує міць Холодний Яр,
загони степові єднає:
«Веди, отамане! Зброяр
хай дасть набоїв, скільки має!»
І загриміло, загуло
повстання по усіх усюдах.
Було всього тоді, було…
Ніколи степ цей не забуде,
як незасіяні поля
тілами вкрилися героїв
і захлиналася земля
в той час лихий від сліз і крові.
Мов пси скажені, йшли і йшли
ордою нукери червоні.
За рідну землю полягли
Вкраїни славнії герої.
…Отаман Степовий упав,
підтятий пострілом у спину,
і наостанок прошептав,
мов заповіт перед спочином:
«Ще не скінчився наш похід.
Надію з нами не ховайте.
Як буде воля, мій привіт
Вкраїні милій передайте».
Донині той триває бій.
Борні немає тій упину –
за вільний край наш степовий,
за українську Україну.
Володимир СТЕЦЮК,
М. Кривий Ріг
_______________________________________
Головний отаман Холодного Яру
СТЕПОВИЙ-БЛАКИТНИЙ (Кость ПЕСТУШКО) – провідник повстанського селянського руху, командир легендарної Степової дивізії, головний отаман Холодного Яру. Народився 10 лютого 1898 року в селі Ганнівці Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (нині Петровський район Кіровоградської області. Навчався в Олександрівському механіко-технічному училищі (нині запорізький технічний університет). Під час Першої світової війни пішов добровольцем на фронт. Два роки хоробро воював на Турецькому фронті. Був поранений. Нагороджений за мужність двома георгіївськими хрестами. Після шпиталю був направлений до офіцерської школи в місті Горі. Закінчивши школу, отримав направлення на Західний фронт, де й зустрів Лютневу революцію. Зголосився добровольцем до так званих «ударних батальйонів смерті». Після жовтневого більшовицького перевороту, який спричинив повний розлад у російській армії і криваві розправи над офіцерами, за допомогою солдатів-українців виїхав на Україну. Восени 1918 року був мобілізований до армії УНР. Під час анти гетьманського повстання приєднався до війська Симона ПЕТЛЮРИ. Після суперечливих подій на українських теренах і фактичного розпуску українського війська соціалістичним урядом мусив повернутися в рідні місця.
За твердженням деяких дослідників (Р.КОВАЛЬ), отримавши зброю (1000 багнетів) від Нестора МАХНА, організував 3-тисячний загін і воював з білогвардійцями-денікінцями, назвавши його республіканським військом, чим викликав неабияке невдоволення Нестора МАХНА. Переконавшись у справжній сутності махновців. Кость БЛАКИТНИЙ дійшов категоричного висновку, що це банда. Яка живе сьогоднішнім днем і нічого спільного з українською справою не має.
У січні 1920 року ПЕСТУШКО повернувся в Ганнівку. Саме в той час в село вступила червона дивізія латишів. Костя арештували, але, переконавшись, що в денікінському білогвардійському війську він не служив, командування дивізії його звільнило, і на сході села його було обрано головою волосного ревкому і комісаром Ганнівської волості. На цих посадах він перебував до 12 травня 1920 року. Прикриваючись офіційним становищем, ПЕСТУШКО творив українську підпільну організацію. Згодом визрів план повстання. Для цього було вирішено скористатися черговою мобілізацією новобранців до Червоної армії, якою, згідно з розпорядженням більшовиків, мали опікуватися голова Ганнівського волосного комітету ПЕСТУШКО і голова Жовтянського волосного комітету, колишній капітан царської армії Григорій ГНИНЕНКО.
12 травня разом з новобранцями вони прибули в Кривий Ріг, де й спалахнуло повстання і почалося творення легендарної Степової дивізії, колискою якої став район войовничих козацьких сил – Верблюжки, Варварівки, Водяного, Петрового, Ганнівки.
24 вересня 1920 року Степова дивізія переможним маршем підійшла до Холодного Яру, де на нараді отаманів Костя БЛАКИТНОГО було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць…
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
