 ЧАСТИНА ДРУГА
Продовжуючи виклад думок Василя ШКЛЯРА (автора роману «Залишенець. Чорний Ворон», за що письменник став лауреатом Шевченківської премії) під час зустрічі з криворіжцями, яка відбулася 12 травня, зазначу, що ще й сьогодні (хоч уже фактично місяць минув з тих пір) мені здається, що над нашим містом і досі витає дух Чорного Ворона, який закликає всіх моїх земляків випрямити спини і з надією і вірою в кращі часи подивитися в наше спільне майбутнє. Однак все одно (хоч і зняли з металевого паркану на площі Визволення ту листівку-оголошення із безграмотним написом, в якій було зазначено, що «ТЕРЕТОРИЯ НАХОДИТСЯ ПОД ОХРАНОЙ») Кривий Ріг, на жаль, і досі залишається фактично «ТЕРЕТОРИЕЙ», де все українське – майже у підпіллі чи у підсвідомості українських громадян. Навколо ж затято-вперто шумить-каламутить російсько-суржикова реальність. Та будемо сподіватися, що недовго ще вона блатуватиме над нашими душами, а тому повернімося в 12 травня, коли Василь ШКЛЯР у залі міського театру драми та музичної комедії імені Тараса ШЕВЧЕНКА відповідав на запитання криворіжців.
- Чи можна сподіватися на те, що «Чорний Ворон» протягом найближчих років буде екранізовано? Кого б ви хотіли бачити в головній ролі, а кого – режисером фільму?
- Я давно загорівся цією ідеєю: екранізувати «Чорного Ворона). Від самого початку мені хотілося, щоб фільм знімав українець і щоб у ролях були лише українці (бо хто ж іще зможе передати наш дух?). Хоч, звичайно, зараз уже і українців таких немає…Організували творчий конкурс, і почали ходити до мене режисери. Але ж вони фактично нічого такого не зняли за ці двадцять років. ЯНЧУК лише дещо зняв (про БАНДЕРУ, про ШУХЕВИЧА, про ШЕПТИЦЬКОГО). Але ці бідні бюджетом фільми лягли на полицю. Мало хто їх бачив. Десь ми їх там на дисках переглядаємо…Тут я, на жаль, розчарувався. Я думав, що хтось таки справді загориться й скаже, що це буде фільм мого життя, що «якщо Ви мені не дасте його зняти, то я згину!..» Але й таких не знайшлося. І тоді довелося звернути свій погляд за кордон, і я сказав собі для початку, що це може бути Єжи ГОФМАН або Мел ГІБСОН, і коли це я висловив, то у відповідь мені тільки посміхались, бо в Голівуді, наприклад, актор за головну роль отримує 50 мільйонів доларів, за один фільм. Та мені телефонували серйозні люди й казали: «Даремно ти так, бо Мел ГІБСОН може взятися за цей фільм, оскільки у вас обох є спільна риса: адже його теж звинувачують в антисемітизмі. Тоді мені подзвонив Віктор ЮЩЕНКО, покликав до себе і під час розмови запитав: «Кого Ви хочете: ГІБСОНА чи ГОФМАНА? Чи, можливо, Анджей ВАЙДА?..» Потім ЮЩЕНКО сів біля каміна й за півтори години могло здатися, що він забув, про що ми говорити, але виявилося, що ні: не забув.
А тим часом мій друг Марек ВАШКЕВИЧ (це голова Спілки письменників Польщі) взяв у мене цей роман і сказав: «Я дам його ГОФМАНУ, а він скаже, який треба написати короткий синопсис (сценарій). І мене тоді звинувачували в антисемітизмі, а я побіг до єврея, щоб єврей зняв цей фільм. Та ГОФМАН несподівано сказав: «Не треба мені ніяких сценаріїв, бо я прочитаю його в оригіналі (а знає він польську і російську). І сьогодні я вперше почув приємну. Радісну для мене звістку. – Коли я приїздив уже до Ганнівки, мені подзвонив Марек ВАШКЕВИЧ і сказав: «ГОФМАН роман прочитав. ГОФМАН від роману в захваті. Сказав: давайте гроші – і я зніму цей фільм». І в мене з’явилося передчуття, що ми ці гроші зберемо. Бо і Віктор Андрійович сказав, що є люди, готові дати на фільм солідні гроші. І тепер залишилося єдине: треба визначитися із режисером, бо ці люди дають гроші під імена. І через це я думаю, що коли сам ГОФМАН зробить заяву про те, що зніматиме цей фільм, гроші потечуть якщо і не рікою, то маленькими струмочками. Це вже точно.
Підготував Сергій ЗІНЧЕНКО.
На світлині:
автограф Василя ШКЛЯРА для газети «Промінь Просвіти» на своїй книзі.
(Далі буде)
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
