В ІСТОРІЇ і по сьогодні твориться щось неймовірне. О.Довженко із тяжким зітханням писав: « Україна – єдина держава в світі, де не вивчають СВОЮ історію». Ми знаємо про Куликовську битву 1380 р., але майже нічого не знаємо про битву під Синіми Водами(сучасна ріка Синюха, ліва притока Бугу на Кіровоградщині). Князь Ольгерд зустрівся тут із військом татар. У битві брали участь загони місцевого боярства із Київщини та Чернігово-Сіверщини, а також війська Любарта з Волині та князів Коріатовичів з Поділля. Ще 1362 року українсько-польсько-литовські полки розгромили монголо-татар, після чого вони вже ніколи не зазіхали на Україну. Ми знаємо, як і коли взята Казань, але нічого не знаємо про спротив полякам і литовцям на Україні. Знаємо, як Єрмак 1470 року підкорив Сибір. Один із епізодів зображений на картині Сурикова «Покорение Сибири Ермаком».Воїни хана Кучума , володаря сибірських просторів і величезної держави, перелякано тиснуться до берега, бо мушкети вивергають дим, вогонь і смерть. Хіба це не нагадує пройдисвіта Кортеса, що підкорив 1420 року ацтеків, здобув їх столицю Теночтітлан, заливши кров'ю індіанців півконтиненту. Отже, Єрмак- талановитий учень авантюриста Кортеса. Дивовижна зацикленість на постаті Богдана Хмельницького, який змушений був приєднати Україну до Московського царства. А чому ж ми не знаємо про Виговського, Дорошенка, Івана Сірка, Чубинського, Стуса, автора першої конституції у Європі Пилипа Орлика? А іще Іван Огієнко, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Степан Бандера. Хто вони? Це «зрадники і вороги», що нібито завдали шкоди українському народові. Хто ж «герої»? Це, наприклад, Ленін Постишев, Косіор, Петровський, кривавий цар Петро I. Його іменем названа одна з центральних вулиць в Одесі. Це той цар, що знелюднив Україну. Це він відправив Полуботка з тридцятьма тисячами козаків будувати Санкт-Петербург, звідки повернулися додому лише 8 тисяч хворих і скалічених, а Полуботок був пізніше закатований. Іван Франко писав про Петра I: «Преславні прорубування вікна в Європу там, на півночі над Невою, є рівночасно затиканням тих вікон, яким світло науки проникало на Україну ». Це він, Петро I, наказав стерти з лиця землі гетьманську столицю Батурин 11 листопада 1808 року, знищивши біля 20 тисяч немовлят, жінок старих за непокору гетьмана Мазепи. Чи Катерина II, що їй поставили пам’ятнику тій же Одесі. Катерина, мовляв, заснувала нове місто Катеринослав. Хіба ми вже не пам’ятаємо, що там стояла фортеця Кодак, яку штурмом здобув Хмельницький, а один із мостів теперішнього Дніпропетровська і зараз називається Кодацьким. Та ж Катерина нібито своїм указом 1775 року заснувала Кривий Ріг, наказавши відкрити поштову станцію на злитті Саксагані та Інгульця. Легка рука у Катерини! Насправді ще у 1761 році у Кривому Розі була відкрита миколаївська церква, було понад 400 дворів, а кількість мешканців сягала далеко за 2 тисячі чоловік. Про це свідчить книга, видана 1903 року Катерининською залізницею. Матеріали подавали, ретельно їх перевіряючи, компетентні службовці. Тому й була заснована станція, бо були люди, що могли її обслуговувати , доглядати коней, заготовляти фураж. Це було давнє поселення. Отже заснувала Катерина не місто а лише станцію. А безпосередньо будівництво проводив П.Калнишевський. Тим часом Т.Шевченко та інші діячі неоднозначно оцінювали і Хмельницького і Грушевського, вказуючи на їхню національну недозрілість, що сповільнила процес становлення держави. У «Розритій могилі» : …Ой, Богдане! Нерозумний сину! Подивися на матір, На свою Вкраїну. Що, співаючи, ридала, Виглядала волю. Ой, Богдане, Богданочку! Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала. А ще у вірші «Стоїть в селі Суботові»: Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало... .................................. Отак-то, Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Україну! За те ж тобі така й дяка. чи у поета-шістдесятника В.Забаштанського про пам'ятник Богдану у Києві: Злетівши в небеса на румаку, Показує нащадкам булавою, Кому запродав їхню волю, За що карався на віку. Ми всі знаємо про подвиг трьохсот грецьких воїнів царя Леоніда, що, перекривши Фермопільський прохід, не пустили армію перського царя Ксеркса у Грецію. Греки свято бережуть пам'ять про героїв. Але далеко не всі знають, що у битві під Берестечком 1651 року так само 300 козаків, йдучи на вірну смерть, нездоланною стіною стали на шляху польського війська, дали можливість відступити козацькій армії, чим врятували воїнство України для майбутніх переможних битв. За 40 кілометрів від нас в урочищі «Княжі Байраки» відбулася перша велика битва козаків Б.Хмельницького і польського війська, де Б.Хмельницький здобув блискучу перемогу. Там стоїть пам’ятний знак, на якому написано: У цьому місці На річці Жовті Води та біля балки Княжі байраки з 29.04 по 16.05.1648 року силами війська запорізького під командуванням Богдана Хмельницького та за допомогою та за допомогою кримсько-татарського війська, очолюваного Тугай-беєм, було розгромлено польську армію і покладено початок визвольній війні українського народу за становлення своєї незалежності А хто там із нас був, хто прочитав ці слова? Зовсім поруч із нами в селі Ганнівці народився і діяв в Олександрії, Знам’янці, Верблюжці, Варварівці та Кривому Розі командир Степової дивізії Кость Блакитний (справжнє прізвище – Пєстушко). Це він із новобранцями підняв у Кривому Розі повстання проти чужинців 1920 року. Два роки діяв відчайдушно хоробрий атаман, воюючи за самостійну Україну. Зараз у час побудови незалежної України нам варто було б згадати тих, хто ще тоді, на початку минулого століття приніс своє життя на олтар Вітчизни. А наша молодьі не здогадується,що поруч маємо такі знамениті місця. Бо, мовляв, то ж петлюрівець. Коли в Іспанії скінчилася війна між республіканцями і франкістами, загиблі з обох сторін воїни були захоронені на спільному цвинтарі, а напис на пам’ятнику гласить: «Вони загинули за те, у що вірили ».Мудро вчинили іспанці. Настав час примирення. А ми? Хіба і далі будемо наснажуватися братовбивчими ідеями і протистояння триватиме? Славій КАРПЕНКО, м. Крмвмй Ріг
|