Григорій ШИШКО – видатний художник з Кривого Рогу
У КВІТНІ цього року відзначалося 90-річчя українського живописця Григорія Гордійовича ШИЩКА, мистецтво якого є зразком поєднання європейських малярських тенденцій з традиціями українського живопису ХХ століття. Це один з митців, що своєю творчістю підіймали художній рівень провінційного міста, були маловідомими за життя і не сприйнятими, як і ведеться, обивателем, але врешті-решт знайшли свого справжнього шанувальника в Україні та закордоном. В Європі, по смерті художника, відбулось знайомство міжнародної публіки з мистецтвом Григорія ШИШКА. “Хто він? Модерніст? Імпресіоніст?”, - намагаються розгадати секрет таланту нашого земляка зарубіжні критики.
Нині у світі ШИШКА називають “українським СЕЗАНОМ”. Проте, на відміну від СЕЗАНА, Григорій ШИШКО писав не мальовничі альпійські луки, його “реальністю” були криворізькі краєвиди, на яких - терикони і кар’єри, заводи і шахти. Відтворюючи їх, художник передає своєрідну красу щедрої землі, а також її біль і рани. Творити Григорію ШИШКУ довелось у бурхливий період індустріальних звершень. В 1960-70 роки на Криворіжжі стрімко зростає кількість шахт, доменних печей, будуються гірничо-збагачувальні комбінати. Художник передавав поступ сьогодення в динаміці, водночас вдосконалюючи засоби мистецької виразності.
Григорій Гордійович ШИШКО народився 15 квітня 1923 року в селі Костромка Апостолівського району на Дніпропетровщині. Можливо, на ранньому етапі життя степові простори, живописні сільські краєвиди, близькість до національних джерел сприяли формуванню гармонійної особистості. Власне, тема українського села була однією з улюблених в творчості Г.ШИШКА. З 1935 році Григорій з батьками переїхали до Кривого Рогу. З тих пір доля ШИШКА тісно пов’язана з індустріальним містом. Саме в той час запрацював Криворізький металургійний комбінат, ударними темпами відливаючи тони сталі. Настрої епохи, орієнтація на виробництво спонукали молодь до освоєння робітничих професій. Натомість Григорій твердо вирішив стати художником. У шкільні роки хлопець відвідує гурток малювання—один з тих, що діяли при палацах культури. По закінченню СШ № 15, мріяв продовжити художню освіту, але швидко реалізувати ці плани завадила війна.
Під час окупації міста фашистами, 1 червня 1942 року ШИШКО, разом із багатьма іншими молодими людьми, був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Почались його митарства на чужині як невільника. Тільки незвичайна воля до життя та сила молодості допомогли Григорію вижити в нелюдських умовах. Спочатку він працював у місті Гессені у Рурському регіоні на танковому підприємстві. Через втечу відбував двомісячне ув’язнення в німецькій тюрмі, після чого працював на вугільній шахті. За другу втечу знову потрапив до в’язниці. Нині невідомо, як ШИШКО залишився тоді живим після побиття німця, а відбувся лише суворим покаранням: був направлений до штрафного табору, де і перебував до визволення 2 квітня 1945 року. Але, ймовірно, саме неодноразовість втеч з полону німецького і той конфлікт з німецьким жандармом допомогли йому уникнути радянських репресій щодо колишніх в’язнів німецьких таборів. Цей буремний період, а також повоєнні голодні роки серйозно позначились на здоров’ї, але - не на настроях майбутнього художника.
Григорій ШИШКО після війни працював художником-оформлювачем на Криворізькому металургійному заводі, що саме швидко відбудовувався. В кінці 1940-х років майбутній живописець одружився. Художню освіту ШИШКО продовжив лише з 1948 року: вступає до Одеського художнього училища імені ГРЕКОВА. Його провідним творчим керівником була Діна Михайлівна ФРУМІНА. Свого часу Діна ФРУМІНА навчалась у майстерні талановитого модерніста Михайла Костянтиновича ГЕРШЕНФЕЛЬДА, клас якого закінчив також і відомий колорист Григорій СИНИЦЯ. І СИНИЦЯ, і ФРУМІНА у своїх спогадах про Михайла ГЕРШЕНФЕЛЬДА стверджували, що він був представником школи європейського авангардного живопису, відмінного від академічного. Як педагог ГЕРШЕНФЕЛЬД вчив студентів експериментувати з кольором, виховував творчо мислячих живописців. Діна ФРУМІНА стала відомим педагогом і також впровадила цей метод у своїй навчальній практиці. Як згадував Григорій ШИШКО, вона спонукала студентів до новацій, пробуджуючи в них мистецьке обдарування. Вже у ранніх творах молодого художника домінує потяг до живописних узагальнень, лаконічність художнього письма і певна колористична розкутість Отже, період навчання ШИШКА в Одеському художньому училищі заклав засади формування його власної творчої мови. Все інше довершувала постійна самоосвіта.
Як оповідала донька художника, батько постійно працював на пленері, забуваючи про втому. Живопис був основним змістом його життя. Художник вивчав творчість імпресіоністів, і це також вплинуло на особливості мистецького письма Григорія ШИШКА. Вже з середини 1960-х років проявляються тенденції постімпресіонізму в полотнах Григорія Гордійовича. Але його живописна виразність поступово виходить за межі цієї течії. Художник писав широким розмашистим мазком, оперуючи великими кольоровими плямами, вміло “ув’язуючи” їх між собою. Живопис ШИШКА насичений саме тою кольоровою лексикою, що відповідає задуму конкретної картини. За допомогою мінімальних художніх засобів йому вдається передавати різноманітні форми, фактури і ландшафти, стани природи, співзвучні людським настроям. Але за такою зовнішньою легкістю і віртуозністю—щоденна мистецька праця.
Індустріальний пейзаж, майстром якого по праву вважають Григорія ШИШКА, був для криворізького митця і непоганим професійним тренажем, і способом вижити в пізній період існування методу “соцреалізму”, а також потужнім способом творчого самовираження. Живописна майстерність дозволяла художникові передавати через антропогенні ландшафти певні ідеї, через поєднання техніки і арматурних конструкцій - створювати нову реальність. На думку британського мистецтвознавця Енн КОДІЧКО: “ШИШКО не був послідовником соціалістичного реалізму...Розробляючи свою тему, він творив модернізм власного гатунку”.
У 1960 році відбулася перша персональна виставка Григорія ШИШКА в Україні. Було й декілька виставок у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї. 1964 року Григорій Гордійович, один з перших на Криворіжжі, був прийнятий до Спілки художників СРСР. Але в нашому гірничому місті його творчість залишалась маловідомою. Дослідження творчості ШИШКА в Кривому Розі в 1970-1980-х роках проводила мистецтвознавець історико-краєзнавчого музею Людмила ДУБНИЦЬКА (1941-1993рр.). Декілька персональних виставок за життя художника було влаштовано в міському музеї. Як відзначила Л.Д. ДУБНИЦЬКА, “головним для живописця було подолання інертності сприйняття навколишнього світу”. Дійсно, своїми композиційно і колористично динамічними творами Григорій ШИШКО запрошував глядача до творчого діалогу, активізував уяву. У 1992 році колишня криворіжанка Тетяна ДЕМИДЕНКО, власниця згаданої британської галереї, запропонувала Шишку викупити солідну частину його картин. Художник, вже тяжко хворий, погодився, і, таким чином, за кордон були вивезені, крім індустріальних пейзажів, краєвиди Чернігівщини, а також декілька полотен, присвячені Тарасу ШЕВЧЕНКУ. Григорій Гордійович ШИШКО помер 28 серпня 1994 року. Члени родини, донька та онука художника свято бережуть пам’ять про нього.
В експозиції Криворізького історико-краєзнавчого музею розміщено декілька промислових краєвидів пензля Григорія ШИШКА, а також змальований ним інтер’єр хати, в якій народився Олександр ДОВЖЕНКО, видатний український режисер. Ця картина відзначається особливою теплотою, в ній —і згадка про власне дитинство, і незмінна любов до України, яку художник оспівував у своїх творах. В кожному з творів виявляються нові грані таланту криворізького художника, котрий залишив яскравий, незабутній слід на рідній землі.
Ірина НОВІКОВА,
науковий співробітник Криворізького історико-краєзнавчого музею.
|
| Категорія: Кривий Ріг | Додав: pprosvita (15.05.2013)
|
| Переглядів: 3531 | Коментарі: 3
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
