Бути жінкою. Що це значить? І як нею бути? (Есей про природне)
Було мені років вісімнадцять, працювала я тоді на заводі. Їду о шостій годині ранку на трамваї на роботу. І чую таку розмову. Сидить чоловік років п’ятидесяти. А жіночка поряд стояла, стояла і каже:
-Хоч би поступилися місцем жінці.
А він їй відповідає:
- А де ви тут жінку бачите. Справжні жінки в цей час ще сплять.
Не пам’ятаю встав він тоді чи ні, але його слова мені врізались у пам’ять.
Хто ж ті жінки? Чому вони ще плять, а я вже набігалася? І хто ж тоді ми, народжені в жіночому тілі, але не справжні, як говорить цей тип, у якого від справжнього чоловіка поки що тільки штані і лишилися в наявності. Якому теж до справжнього чоловіка, як до Києва... самі знаєте як.
Але все ж зачепило. Почала шукати...
Існують різні версії походження жінки:
- з Адамового ребра,
- з іншої планети,
- з піни морської і т.п.
Нещодавно читала Вал. Шевчука «Закон зла (Загублена у часі)» так він там ще версій додає. Пише, що Михайло Драгоманов в ХІХ столітті розібрав одну цікаву притчу про чоловіка, котрий мав дочку, а до неї прийшло свататися четверо женихів, до того ж багатих. Тож, бувши зажерливим той чоловік перетворив на дівчат кішку, собаку та свиню, від чого в сіті утворилося чотири типи жінок, з яких справжня лишень одна.
От тобі й маєш! Одна справжня! Ще у Вал. Шевчука там про амазонок було написано. От у кого точно не питали чи справжні вони жінки. Бо в такої спитай і відповідь будеш разом з головою шукати десь на смітнику.
Виходячи з усього цього хто ж я? Інопланетянка, ребро чи свиня?
Звісно хотілось би бути справжньою. Але якщо подумати...
На роботі я пчілка-трудівниця. Крім оперативок, на них всі нагадують мешканців серпентарію.
Коли до мене звертаються по допомогу чи за порадою, то відчуваю себе якоюсь Совою, занадто розумна та всезнаюча. Хоча в своїх проблемах почуваюсь рибкою виброшеною примхливою волною на сухий, пекучий берег.
А іноді здається, особливо коли іду з сумками з магазину, що я така собі кобилка, жваво тягну свою ношу.
Потім чомусь перетворююсь на собаку чи на якогось розратованого ховрашка. Не треба було проти шерсті... не треба... Ще трішки, здається, і крокодилом стану. То хто я?
Згадалась мені ще одна притча китайська про білочку-летягу та зайця.
Зустрів одного разу заєць білочку-летягу і питає:
- Ніяк не можу зрозуміти – ти птах чи тварина.
Летяга з гордістю відповіла:
- І птах, і тварина. Бо я вмію робити все, що вміють робити і птахи, і тварини: летати, бігати, лазити по деревах і плавати. А що ти вмієш робити?
- Я вмію тільки бігати.
- І все?
- Так, - підтвердив, знітившись, заєць і додав: - Цікаво було б подивитися як ти все це робиш.
І вона почала показувати всі свої уміння: не стільки бігала як ковиляла; не стільки літала, як падала; не лазила по деревах, а скоріш дерлася вгору; не пливла, а скоріш погано тонула.
- Тепер ти побачив, що я і птах, і тварина, - гордовито заявила летяга. – І бігаю, і плигаю, літаю, плаваю, ще по деревах лажу, а ти тільки те й можеш, що бігати!
- А я вважаю, - сказав заєць, - що краще вміти добре робити одне діло, ніж багато, але погано.
То виходячи з усього цього виявляється, що я така собі білочка-летяга.
Намагаюсь все встигнути, але це фізично не можливо, тому втрачається і жіночність і взагалі людська подоба. (Ви бачили фото цієї білочки?!) От тобі маєш: і птах, і тварина. (Чоловікожінка чи супер-людина?!!)
Виявляється народитися жінкою замало, треба нею ще і бути. Але як?
Чоловіки, все залежить від вас! Якою ви хочете бачите свою половинку, так і поводьтеся з нею. Собакою – дражніть, свинею чи кішкою – не приділяйте їй увагу, кобилою чи коровою – зкиньте на неї всі побутові справи. А захочете бачити поряд з собою Справжню жінку. Допоможіть їй. Спробуйте зрозуміти її, зрештою нам жінкам хочеться відчути себе звичайною людиною, бажаною, коханою.
Жінки, все залежить від вас! Щоб поряд з вами був принц треба просто стати принцесою.
Дорогі жінки, не забувайте, що головна ваша справа, головне ваше діло, яке ви маєте робити добре – це бути Жінкою. Сила жінки в її слабкості. Нехай у вашому серці завжди панує весна, не залежно від пори року.
Все залежить від вас!
ЛЕТЯГА  , хоча ні! Марина УМНОВА
Про нашу авторку
Марина УМНОВА народилася 14 серпня 1983 року, живе в місті Дніпропетровську. Була тричі дипломантом і призером (2007, 2008, 2011) обласного конкурсу «Молода муза».
Є автором книги «Епізоди» (2008, м. Дніпропетровськ, а також – у колективних збірках: «Зірочки Дніпропетровщини», «Лілея», «Осягнення слова», (2007, м. Дніпропетровськ), «У вирі дум і почуттів» (2008, м. Дніпропетровськ), «Барви слова» (2011, м. Дніпропетровськ).
|
| Категорія: Кривий Ріг | Додав: pprosvita (13.08.2012)
|
| Переглядів: 1204 | Коментарі: 5
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
