А ми дивились та мовчали

Та мовчки чухали чуби.

Німії, подлії раби!

Тарас ШЕВЧЕНКО

14 липня/ Cаме до національного свята французського народу? Дня Бастилії, на вул.Мелешкіна зійшла повінь. Ні, дощ не лив сім днів і ночей, як зазначено Біблії. Справжня злива з поривчастим вітром тривала всього хвилин з десять, і це ніяким чином не виходе за межі типової погоди літньої пори в центрі України. Проте фото, які я зробив, свідчать: майже Венеція! Фотосесію можна доповнити ще десятками знімків забитих криниць зливної каналізації по вулицях Мелешкіна, Тинка і Космонавтів, з яких розікрали на брухт решітки. Відбулося саме те, про що я попереджав у "Проміні просвіти" на початку червня; тобто, зливний колектор в цьому районі перестав працювати зовсім. На півгодини поставали легкові авто і мікроавтобуси, утворивши кілометрову чергу. Хто дуже поспішав, захопив води двигуном з усіма небажаними наслідками. Хто намагався об`їхати затор узбіччям чи тротуаром, той зав`яз у багнюці, бо асфальт звідсіля змело ще за час попередніх злив. Потім вода збігла в річку, прихопивши з собою тони а ... Читати далі »

14 липня/ Cаме до національного свята французського народу? Дня Бастилії, на вул.Мелешкіна зійшла повінь. Ні, дощ не лив сім днів і ночей, як зазначено Біблії. Справжня злива з поривчастим вітром тривала всього хвилин з десять, і це ніяким чином не виходе за межі типової погоди літньої пори в центрі України. Проте фото, які я зробив, свідчать: майже Венеція! Фотосесію можна доповнити ще десятками знімків забитих криниць зливної каналізації по вулицях Мелешкіна, Тинка і Космонавтів, з яких розікрали на брухт решітки. Відбулося саме те, про що я попереджав у "Проміні просвіти" на початку червня; тобто, зливний колектор в цьому районі перестав працювати зовсім. На півгодини поставали легкові авто і мікроавтобуси, утворивши кілометрову чергу. Хто дуже поспішав, захопив води двигуном з усіма небажаними наслідками. Хто намагався об`їхати затор узбіччям чи тротуаром, той зав`яз у багнюці, бо асфальт звідсіля змело ще за час попередніх злив. Потім вода збігла в річку, прихопивши з собою тони а ... Читати далі »

НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ, не треба мовчати. І – не десь там, а в рідному місті, в рідному краї, де ти народився. Пам’ятаєте Тараса ШЕВЧЕНКА: «А ми дивились та мовчали Та мовчки чухали чуби…». Бо ворог розпинає Україну-неньку, і – не тільки в зоні АТО, а й там, де ти живеш. А тому будь уважним і захисти її від знущання, від обману лукавих, які прикидаються твоїми друзями, які часто біле називають чорним, а тим часом допомагають формувати військо для того, щоб нанести удар з тилу. Адже так можна «промовчати» своє майбутнє, можна й ніколи не піднятися з колін.

Місто пульсує розмаїттям бажань його жителів, яких – сотні тисяч, і у кожного – свої проблеми і здобутки. Вкинуті долею на арену життєвих випробувань, далеко не всі вони розуміють, що кожному треба мислити самостійно, а не бездумно слідувати наказам свого начальства на роботі чи життєвим настановам більш багатих і успішних родичів, сусідів чи то просто знайомих. І якраз біда в тому, що вони звикли коритися вищестоящим і дослухатися до порад успішних, бо «так - легше: не треба відповідати за свої рішення», а тому – «нехай у начальства за те голова болить», та й взагалі «краще не висовуватися, щоб зберегтися». І ось такий «гвинтик-виконавець» ще з часів радянського минулого густо заполонив простори цехів, шахт і всіляких закладів та організацій на всю свою довжину треть ... Читати далі »

АВТОРИТЕТНА ДУМКА

"А всі помітили, що з початком бойових дій ми для нападників стали вже не "ХОХЛЫ" - а "УКРЫ"?- пише на своїй Фейсбук-сторінці відома письменниця Оксана ЗАБУЖКО. – «Дискурс змінився, нас "підвищили ранґом". На місце смішного, дебілкуватого тубільця-салоїда ("младшего брата") в імперській свідомості з'явився таємничий, грізний "укр", який чомусь, замість "растворять ворота" й наливати, - б'є в морду. Ось це і є ДІАЛОГ: вони нарешті нас ПОЧУЛИ. І дарма наші інтелектуали так довго журились, "як-же-пояснити-росіянам-що-їх-обманюють": вони вже зрозуміли, ви просто "не туди дивились". "Укри" - це і є, по факту, визнання української незалежности: кінець колоніального міфа. А що для того знадобилися кулі замість слів, - так чого ж ви хотіли, "з того боку" за останні 300 літ стільки слів намуровано, що нам самим од них іще розгрібатись і розгрібатись... Це антиколоніальна війна, так. А Революція Гідності - лиш один із її псевдонімів.
«Експрес онлайн», ... Читати далі »

ТАК СТАЛОСЯ, що з 2007 року я була втягнута в тривалу боротьбу за збереження заказника загальнодержавного значення «Інгулецький степ», що розташований на території поблизу села Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області. Цей мальовничий куточок з надзвичайно багатим різноманіттям червонокнижних рослин та тварин на березі річки Інгулець припав до вподоби чиновникам з Мінприроди і з того часу почалося жорстке протистояння між бюрократами в органах влади, бізнес-структурою під назвою ТОВ «Граніт Групп» та громадськими активістами.

Чиновники зробили підміну території заказника, намалювавши олівцем на карті, що в сільській раді, межі заказника - на городах громадян, а унікальну територію віддали в оренду для видобутку граніту. Здавалося б, що після численних скарг громадян повинні були б втрутитися правоохоронні органи і притягти до відповідальності винних. Але це не в нашій країні, де перш за все серед чиновників існує культ грошей ... Читати далі »

Повідомляємо ще раз наших читачів про те, що під вище зазначеною рубрикою («Слуга мертвого слова») ми будемо публікувати історії і результати звернень та інформаційних запитів, спрямованих до посадовців різного рівня на території Дніпропетровської області, для того, аби, врешті, отримувати не відписки, а справжні повні відповіді, а ще краще – не тільки, власне, самі відповіді, а й можливість бачити конкретні звершення, які б реально вирішували підняті у тих листах питання. До того ж, напочатку наступного року редакція нашої газети повідомить читачам про те, хто ж саме із тих посадовців, до яких зверталися громадяни, виявився свого роду переможцем у змаганні серед тих, що заважають нам жити, а не служать нам, як це малм б робити. Якщо наш «антигерой» не з’явиться на вручення пам’ятних грамоти й медалі, де буде виписане звання «Слуга мертвого слова», ми все одно опублікуємо результати в газеті і разом із нею відправимо всю названу атрибутику за місцем проживання (або роботи) переможця. < ... Читати далі »

ЦІ ДВА потяги зі станції “Роковата” відбувають майже одночасно: мій, приміського сполучення, на П’ятихатки, їхні причепні вагони (тепер уже - «міждержавного» сполучення, - на Сімферополь. До сімферопольських вагонів всідається 3 – 4 десятка добре екіпірованих по-курортному наших земляків. Для них настали по-справжньому «кльові» часи: поки «свідомі» пересилають п’ятигривневу допомогу оборонцям країни і схвалюють бойкот відвідин окупованого українського чорноморського побережжя, з’явилася можливість скористатися всіма привілеями штрейкбрехера в курортному обслуговуванні …
Мої попутники до П’ятихаток, незнайомі мені люди, від’їдуть разом зі мною на 10 – 15 хвилин пізніше після відбуття «сімферопольців». Між нами започатковується розмова. Як і варто чекати, тут є ті, близькі родичі яких від’їхали на український схід у зовсім іншій екіпіровці і тепер кожну хвилину дивляться в очі смерті. Між пасажирами триває тиха розмова. Хтось розповідає про те, що син однієї знайомої боїться за св ... Читати далі »

Протягом останніх років у Кривому Розі було гидко й не комфортно від усвідомлення того факту, що енергія молодих людей іде кудись не в розвиток корисних для всієї України ініціатив, не у чітко сформований і фаховий спротив діям місцевої (антиукраїнської за суттю своєю) влади, а кудись у бік чи за кордон, подалі від цього «застійного міста».
Однак треба визнати, що Революція гідності на Майдані і розв’язана після її перемоги війна Росії проти України, що вона її здіснює руками терористів, таки подіяла на криворізьку молодь позитивно. І особливо приємно те,. що хлопці й дівчата почали гуртуватися навколо зовсім нового політичного об’єднання з дуже простою і зрозумілою всім назвою «Сила людей». Як повідомив організатор її першого осередку в Кривому Розі (на території Центрально-міського району) Костянтин ГАЛАМАГА, згодом це об’єднання стане партією.
Ще важливо зазначити, що до Кривого Рогу приїхав після утворення перших осередків і всеукраїнський лідер «Сили людей» Олександр ... Читати далі »

На кавказькому кордоні без усякої причини
Нападають на Росію, мов скажені, ті грузини.
Демонстранти на Майдані – то скінхеди і нацисти,
Які спалюють живими благородних пацифістів.
А студент із Могилянки в голові із вітерцем
Вже омонівця поранив тухлим курячим яйцем.
Відчайдушні руськомовні українці-патріоти
Попросили у Росії і підтримки, і турботи.
Новий кримський губернатор(скоморох на люднім ринку)
Переконливо одержав одностайную підтримку.
Сили самооборони в секондхенді закупили
Каски, танки, автомати і півострів захистили.
Згвалтувало щось Росію, ніби відьомський шабаш,
Всі у захваті кричали:”А ведь Крым-то снова наш!”
А на сході України республіка “Лугандон”
Кров мішками проливає, захищає свій кордон.
І вже чорне стало білим (з того ж тіста - калачі),
Де вже низ стає горою, сонце сходить уночі.
А прихльобателі Росії
У боягузливих балаклавах
Не ... Читати далі »

ХОЧ ТОГО ДНЯ у міській виставковій залі людей було небагато, та для всіх, що туди прийшли, вона стала тим місцем, де їхні серця наповнилися радістю. І це особливо важливо в ці дні, коли серця українців обгортають тривога і невпевненість у навіть найближчому своєму майбутньому. Таким світлом радості стало для криворіжців знайомство із картинами художника Олега ФАТЧЕНКА, що розмістилися у трьох кімнатах.
Сам художник вважає, що мрії людей у загальних рисах багато в чому схожі. Зокрема, дівчата мріють про зустрічі зі свого роду принцами, а хлопці були б у захваті від зустрічі з прекрасними дамами свого серця для того, щоб пройти з ними всю, хай - наскладнішу, дорогу життя. «Та інша справа, - підкреслює художник, - що реальність у кожного – суто своя». Він же в картинах ділиться тими образами, які у нього виникают ... Читати далі »

3 – 1775 р. – Петербург. Царський маніфест про знищення Запорозької Січі.
19 – 1827 р. – Петербург. Царський рескрипт, який забороняв дітям кріпаків навчатися у середніх і вищих навчальних закладах.
7 – 1845 р. – Петербург. Ухвалення царським урядом антиробітничого закону про працю.
27 – 1913 р. – Київ. Вперше в світі льотчиком Петром НЕСТЕРОВИМ була виконана на літаку «мертва петля» - одна із фігур вищого пілотажу.
4 – 1914 р. – Створення Д.ДОНЦОВИМ, В.ДОРОШЕНКОМ, А.ЖУКОМ, М.ЗАЛІЗНЯКОМ, М.МЕЛЕНЕВСЬКИМ і О. СКОРПИС-ЙОЛТУХОВСЬКИМ СОЮЗУ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ, що ставив своїм завданням досягнення державної самостійності України через поразку Росії у світовій війні. Формально ліквідувався 1 травня 1918 р.
6 – 1914 р. – Львів. Головна українська рада оголосила про створення Української бойової управи – керівного органу Українських січових стрільців.
10-12 – 1917 р. – Київ. ІІ Всеукраїнський педагогічний з’їзд. Розглянуто питання практичного здійснення ... Читати далі »