Через тиждень після проголошення Президентом України свого Указу № 46 про присвоєння провідникові ОУН Степанові БАНДЕРІ звання Герой України Віктор ЮЩЕНКО під час урочистостей з нагоди бою під Крутами оголосив Указ № 75 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті». Відразу ж у різноманітних ЗМІ з’явилося безліч критичних коментарів. Очевидно, багатьом українцям хотілося б, щоб визнання борців за волю відбулося ще в перші роки після проголошення незалежності України. Але ж завдяки діям багатьох осіб, у тому числі «щироукраїнців», це питання було заблоковано. І лише після того, як Віктор ЮЩЕНКО довідався про всі ті штучно створені перепони навколо офіційного визнання борців за волю України, він ухвалив свій історичний указ № 75.

За радянських часів нам, громадянам СРСР, з ранніх шкільних класів розповідали, що в цей пам’ятний день була створена робітничо-селянська Червона армія, що саме 23 лютого 1918 р. вона розбила німецькі війська під Нарвою та Псковом. І ось 1972 рік, я, студент другого курсу історичного факультету, вчу історію партії й не просто вчу, а ретельно конспектую першоджерела, рішення з’їздів, конференцій та пленумів ЦК КПРС, а головне праці В. І. ЛЕНІНА. Стаття «Важкий, але необхідний урок», яка стосується саме початку третьої декади лютого 1918 р., стаття, яку ЛЕНІН опублікував у газеті «Правда» 25 лютого. І що ж він пише про ситуацію тих днів: «Мучительно-позорные сообщения об отказе полков сохранять позиции, об отказе защищать даже нарвскую линию, о невыполнении приказа уничтожить все и вся при отступлении; не говорим уже о бегстве, хаосе, безрукости, беспомощности, разгильдяйстве (...) В Советской республике нет армии». ...

15 квітня 1932 року Євген КОНОВАЛЕЦЬ писав у своєму листі до Дмитра АНДРІЄВСЬКОГО: "Ми заініціювали організований націоналістичний рух, ми допомогли йому оформитися, ми даємо йому ще й тепер іньєкції, але ми його не ведемо... На західних землях той рух виявляє більше радикальні тенденції, ніж це декому з нас бажане. Не виключено, що ми вже в недалекому часі опинимося супроти того руху в ролі батьків без відповідного впливу на його дальший розвій. З того ми мусимо, як ті, що себе вважаємо Проводом, — точно здавати собі справу, коли певного дня не маємо опинитися в досить неприємному становищі. Молодий націоналістичний рух на зах. землях нас ще толерує, — я певний, одначе, що з його скріпленням і внутрішнім оформленням, він, коли ми не намагатимемось знайти спільну мову, витворить свій власний провід.”

Попередній підрахунок голосів другого туру виборів президента засвідчує хоча й непереконливу, але перевагу Віктора Януковича. Напередодні це саме продемонстрували й проведені екзит-поли. Якими перші кроки в сфері економіки президента Януковича бачать експерти?

Висновки, зроблені громадською організацією «Спілка вільних журналістів «Природа над усе!»» після перегляду телевізійної продукції та вивчення інших матеріалів по проблемі пересувного крематорію у м. Лисичанську, що на Луганщині (наприклад, http://novosti.dn.ua/details/104776/ та http://www.top.lg.ua/news/?id=20277) .

18 років існування незалежної України – достатній термін для того, щоб, керуючись настановою Тараса ШЕВЧЕНКА: «Не дуріть самі себе!», об’єктивно і чесно проаналізувати, в якій саме державі ми насправді живемо і чого в ній досягли, хто в цій державі має реальну владу, а кому дозволяють перебувати в полоні ілюзій щодо свободи і народовладдя, а також чому між основними претендентами на «булаву» не спостерігається фундаментальних відмінностей.

За чверть століття населення Росії не зробило помітного руху в бік самоорганізації на сучасних засадах: поваги до особистості та приватної власності, дотримання закону, тверезості, етичної та побутової охайності. Цей факт дедалі важче ігнорувати або пояснювати за рахунок вад правління.

Справді, порівняно з попередніми виборами Росія нібито демонструє байдужість. Маячня, коли на московських вулицях висіли плакати й розтяжки з усміхненим миловидним Віктором ЯНУКОВИЧЕМ і дивним закликом проголосувати саме за нього, вже в минулому. Головний мозкоправ російського громадянина – державне телебачення – демонструє підкреслену відчуженість: ось пані ТИМОШЕНКО, яка кокетує з ПУТІНИМ, але таки підписує новий газовий договір; ось пан ЯНУКОВИЧ із добрим радянським поглядом обіцяє негайно виправити «антинародний курс».Решти на екрані майже не видно. Засмічувати мозок російського громадянина немає сенсу.

Українські виміри культури рясніють датами. Ювілейні – особливі, бо проливають світло на чиєсь життя під кутом зору вічності. Ставлять питання про значення творчості для народу й держави. 75-ліття Василя СИМОНЕНКА – теж такий ювілей, кругла дата, зіткана з гострих кутів – променів, переломлених у часі. Що висвітлює «золотий перетин» ювілею?