Але повернімося знову до суми у 198 тис. грн. Оголошено лише про разову затрату, а слід враховувати, що у цьому агрегаті працює 3 людини (водій, ловець і оператор), отже, йдеться про щомісячні виплати зарплати трьом людям – а це ще додаткові кошти. Слід врахувати також витрати на пальне, на сервісне обслуговування автомобіля, ветпрепаратів для знерухомлення тварин тощо. Цих коштів було б достатньо, щоб вирішити проблему шляхом стерилізації у невеличкому містечку, де мешкає трохи більше 100 тис. населення.
Щодо гуманності, яка так важко приживається на українських теренах. Тут лисичанці постаралися виглядати сучасними: не кулями прикінчують нещасних, не палицями добивають, і шкури живцем не здирають – браво! Все «по-модньому», що тобі та Європа! На безпритульних тварин полюють з пневматичною рушницею, що стріляє шприцами з отрутою. Закупка отрути – це окреме питання.
Повернімося ж до методів відлову тварин у Лисичанську. Відомо, що така зброя вважається в Україні гуманнішою за вогнепальну, чиновники навіть засвоїли зручний для них евфемізм: евтаназія, тобто присиплення. Однак, далеко не усім відомо, (а комунальникам невигідно, щоб це було відомо), що ловці тварин широко застосовують курареподібний препарат дитилін, який знерухомлює тварину, однак вона не втрачає свідомості та чутливості. Дитилін у певних дозах призводить до смерті тварини, але ця смерть є дуже болісною і довготривалою. Дитилін заборонений міжнародними конвенціями та Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
Враховуючи ставлення комунальників до усього живого (як до людей, так і до тварин, а особливо до безпритульних, яких вони записали у статус сміття), неможливо уявити, щоб лисичанські комунальники наповнювали свої літаючі шприци більш дорогими снодійними препаратами. Отже, можна припустити, що лисичанські «бійці» кидають тварин у топку ще живими.
Мобільний крематорій підлягає транспортній муніципальній службі. Директор лисичанської транспортної служби пан БАСЮК каже, що його служба готова надати свої послуги по вирішенню проблеми безпритульних тварин у такий спосіб і в інших районах області. Враховуючи ставлення українців до тварин (про що свідчать хоча б сповнені ненависті та позбавлені здорового глузду численні коментарі під публікаціями будь-яких зоозахисних матеріалів), така практика не виключена, хоча і є незаконною.
Ще не так давно, як повідомляють лисичанці, бездомних тварин у Лисичанську розстрілювали з вогнепальної зброї. І яких результатів осягнули через вбивство? Самі ж комунальники в дуеті з журналістами волають про нестерпну кількість бродячих собак. От вам і доказ: система «впіймай і вбий» не працює для зменшення тварин – вона лише наповнює кишені гицелів-чинуш.
Робота мобільного крематорію є порушенням Закону України: «Про захист тварин від жорстокого поводження» (ст. 5,). А рекламний ролик душогубки є пропагандою жорстокого ставлення до тварин згідно «Закону про інформацію» (ст. 46).
Однак, лисичанські розумники, схоже, зацікавлені не у зменшенні кількості (все одно ж убиватимуть!), а у втіленні свого страхітливого «ноу-хау». Наче живуть лисичанці на окремій планеті й не чули ані про закон на захист тварин, ані про європейський шлях вирішення проблеми. Але навіщо їм та Європа, якщо є свій простий «дідівський» метод: піймав, убив, спалив і попіл по вітру розвіяв. Таку методу лисичанці вважають взірцем розв’язання проблеми! Посадовці комунальних служб Лисичанська стверджують, що це екологічно й сучасно (!!!). Оце прославилося містечко: САЛТИКОВ-ЩЕДРІН зі своїм безсмертним твором про місто Глупов просто відпочиває!

Анжеліка КОМАРОВА, голова СВЖ «Природа над усе!»

Maidan.org.ua, 10 лютого 2010 року