1 – 1935 р. – Постанова Особливої наради при НКВС СРСР у справі „контрреволюційної троцькістської організації”. 94 особи, які проходили у цій справі, звинувачувались як троцькісти, фашистські агенти, які здійснювали в Україні підготовку інтервенції, та були засуджені на різні строки ув’язнення і заслання. 17 травня у цій же справі 5 років заслання до Західного Сибіру отримав Ю.КОЦЮБИНСЬКИЙ. Восени 1936 р. Ю.Коцюбинський був знову звинувачений у причетності до „контрреволюційної троцькістської організації”, а у березні 1937 р. засуджений до смертної кари і розстріляний.
5 – 1710 р. – Бендери. Козаки, що пішли за І.МАЗЕПОЮ, обирають гетьманом П.ОРЛИКА. Конституція П.Орлика – договірні умови між гетьманом і козаками, де ставилася мета домогтися незалежної Української держави.
5-6 – 1917 р. – Київ. Український педагогічний з’їзд , в якому взяло участь 500 педагогів початкових, середніх та вищих навчальних закладів України. З’їзд висловився за українізацію освіти, утворив Голо ... Читати далі »

 
Радянська влада масово перейменувала селища з татарськими назвами, які були не лише в Криму. Приміром, на Херсонщині у зв’язку зі ще «єкатерининським» витісненням ногаїв за сто з гаком років ойконіми пройшли певну еволюцію і звучали вже трохи по-українському: Келигеї (стали Гладківкою), Чалбаси (Виноградове), Юзкуї (Фрунзе), Керменчук (Гаврилівка), Агаймани (Партизан) тощо. У Криму змінено навіть ті назви, які свідчили про присутність слов’янського етнікуму: наприклад, Ак-Чора Руська неподалік Старого Криму стала Долинним, а с. Китай коло Керчі перетворилося на – спробуйте вимовити – Лібкнехтівку. Під спільну гребінку потрапили й народи, які особливо перед титульною нацією не завинили: с. Шльонзаки коло Буська стало Підлісним, с. Вейсманівське поблизу Городка – Залісним, Жидатичі недалеко від Львова – Гамаліївкою, с. Жидовичі побіля Перемишлян – Житовичами, чеська Якубовка в Криму – Зерновим, Молдова неподалік Скадовська – Андронівкою, Старошведське над Дніпром – Зміївкою.
... Читати далі »

 Коли працюєш на дачі, то завжди час плине швидко, а щоб зробити якомога більше, кожного разу працюєш до заходу сонця, а вже потім у темряві крокуєш додому. І незмінно в дорозі зі мною постійний супутник – візок. Завжди що-небудь та везу з огороду. І цього разу візок був з вантажем – я на той час копав картоплю. Десь на півдорозі мене наздогнав якийсь чоловік. Уже зовсім стемніло, і я не придивлявся до нього. Проте він не обігнав мене, а набився в помічники. Мене це здивувало. Ось уже років із п’ять я їжджу з цим візком на огород, і ніхто мені не допомагав. Подумалося, певно, п’яний мій помічник. І я не помилився. Дорогою ми поговорили про врожай, про погоду.
 І раптом його начебто щось кольнуло:
 - Слухай, а у тебе щось говірка не наша! Ти звідки?
 - З України.
 - А як же сюди потрапив?
 -А я тут шпигуном працюю. Дізнаюсь, які де ціни на продукти, на товари і везу ці дані на Україну. Але й там часу даремно не витрачаю: так само на цінах спеціалізуюсь і везу інформац ... Читати далі »

Верховна Рада активно обговорює реформу¬ван¬¬ня Служби безпеки Украї¬¬¬ни. Вже розроблено кілька законопроектів з цього приводу. Всі вони направлені на значне зменшення повноважень СБУ. Однак ре¬форматорам не варто забувати, що демократія потребує належного захисту, в тому числі специфічними методами спецслужб. Інакше від неї можуть залишитися тільки спогади. Як це неодноразово траплялося в історії людства.

Потворні пасинки демократії
 
Демократія і безпека. Ці дві сутності вельми складно поєднати. Адже в ідеалі демократія вимагає забезпечення безмежних прав людини, недоторканності її особистого життя, абсолютного невтручання держави у її справи тощо. Безпека суспільства орієнтується на протилежні речі: максимально можливий конт¬роль громадського життя, нагляд за діяльністю індивідів (часто всупереч їхній волі), використання таємних методів збирання інформації тощо. Хочемо ми цього чи ні, а гарантування безпеки нації й держави потребує певних обмежень ... Читати далі »

Може це в підсвідомості, десь в глибині пам’яті, з дитинства жило в мені, бо не забувалось. Хоч ніколи й не спливало на поверхню. Спало, як зерно, кинуте в сухий грунт, що чекає там сприятливих умов, а потім – раптом проростає…
Ніколи я над словами дідуся, переказаними мамою у своїх спогадах від бабусі ще з дитинства, наче не чув і не замислювався над ними. А таки не забулося й виплило. Ось це: “Прийшов дідусь з війни додому (це з Першої світової) і сказав: “Я відвоювався… Ще дітям моїм доведеться… А вже діти дітей моїх, може, й не воюватимуть…” 
Як ото зміг малограмотний селянин пророчо подивитися в майбутнє? Чи то мудрість народу нашого? І для чогось же свідомість тримала десь у одній із тих “шпаринок” пам’яті сказане дідусем, для чогось же чекала часу? То цей час уже настав?
Певно, під впливом інформації про життя нашої країни та про розвиток суспільства не за законами Божими, а за створеними нами самими (“верховенством закону і права”) те глибоко заховане в підсвід ... Читати далі »

Шановні наші читачі!
Перед вами – два малюнки за результатами 8-го всеукраїнського конкурсу карикатуристів, який минулого року провела асоціація карикатуристів України. Тему цього конкурсу («Незалежність») було запропоновано на самому початку минулого року. Тепер вона справді стала актуальною для всіх українців. На цій сторінці редколегія нашого часопису пропонує два малюнки із числа вміщених до каталогу (Г.МАЙОРЕНКА з міста Києва і В.ВОЗНЮКА з міста Житомира) та наш віршований коментар у вигляді рубаїв до цієї теми й малюнків.  

Знов будуємо ми хату,

Щоб людей в ній об’єднати.

Та одне не з’ясували:

Скільки ж будем будувати?

 

Х Х Х

Ми пиляєм все й одразу:
Чи то дерево, чи базу
Можем геть усе спиляти
Справді вільно: без наказу.

 

Х Х Х ... Читати далі »

Якщо Вам завдали шкоду в медичному закладі, перше, що потрібно зробити: висловити по можливості грамотно та коректно свої претензії завідуючому відділенням. Якщо в усній бесіді не вдалося вирішити наболілі питання, то переходьте до наступного етапу: складіть письмову заяву керівнику медичної установи. 
Лист оформлюється в 2-х примірниках: один передається через секретаря головному лікарю; на другому (який Ви залишаєте собі) попросіть секретаря зробити помітку, що заяву прийнято, поставити дату, підпис. За законом відповідь на заяву має бути надіслана Вам впродовж 1 місяця. У заяві потрібно коротко та ясно викласти суть того, що Вас, власне, не влаштувує, а також Ваші пропозиції щодо вирішення даного конфлікту. Не слід “перегинати палицю” з грошовою компенсацією або залякувати керівництво закладу можливим зверненням до суду, до прокуратури або до Адміністрації Президента. Це і без погроз є Вашим правом на будь-якій стадії конфлікту, і всі медики це знають. А погрози нікому ще не ... Читати далі »

Те, що проти України, а особливо її спроб по-новому подивитися на власну історію ведеться завзята інформаційна війна, давно не є новиною ні для кого. Нібито існуючі документи проти ШУХЕВИЧА в Яд-Вашемі, "пропаганда нацизму" в елітній київській школі, лялька ГІТЛЕРА як бестселер українського іграшкового ринку — все це теми однієї кампанії. Мета її — показати, що сучасна українська влада начебто спотворює історію, що виливається в нібито нацифікацію українського суспільства.Останній приклад із "фальсифікацією" фотографій Голодомору в Севастополі чудово демонструє як запускаються механізми такої кампанії.

Пролог, або Не перший акт

Для початку коротка передісторія. В рамках розгортання роботи із розсекречення та оприлюднення таємних радянських архівів, Служба безпеки України розпочала створення мережі інформаційно-довідкових залів — Відкритого електронного архіву — в містах України. Тут кожен бажаючий зможе не лише ознайомитися із цікавими для нього ... Читати далі »

Все почалося з того, що я прокинувся рано-вранці після важкого сну, і більше не зміг заснути ані на хвилину. Бо не міг заспокоїтися після висловленого мені звинувачення. Ще й досі стоїть перед очима та картина, коли безликі незнвйомці мене загортають у якусь мокру ковдру, більше схожу на ганчірку (та так, що тільки голова залишилася вільною). А потім до мене підійшов такий же безликий високого зросту (і безволосий) незнайомець, котрий розгорнув аркуш білого паперу і зачитав мені вирок. Я його запамятав до останнього слова:
“Від імені поки що сплячого українського народу і за дорученням твого неспокійного і метушливого сумління тебе покарано пошуками свого місця серед цього народу, звідки ти зможеш побачити його поводирів. Коли побачиш і впізнаєш їх, тоді тільки й зможеш врешті заснути. А до того спокою тобі не буде”.
Тож, як ви самі розумієте, я з самого ранку змушений був тих поводирів шукати. У нашому великому місті.
Спочатку моя свідомість безтямно наштовхувалась на пог ... Читати далі »

Світова громадськість готується відзначити 200-річчя видатного Миколи Гоголя. Яким би письменником, українським чи російським, не називали Миколу ГОГОЛЯ, та його коріння і дух - з України, з її неозорих козацьких степів, могутнього Дніпра, з безсмертних завдяки його описам Миргорода, Диканьки, Сорочинців. Мільйонам людей відомі гоголівські Рудий Панько, Іван Іванович та Іван Микифорович, сентиментальні старосвітські поміщики та багатостраждальний Акакій Акакійович із геніальної "Шинелі". А скільки українських мотивів і в "Ревізорі", і в "Мертвих душах" великого майстра слова! Так, він писав російською мовою, але це не означає, що він лише російський письменник, адже слава його набула всесвітнього масштабу. У тому й полягає феномен письменника, якому й сьогодні тісно в національних кордонах.
Народився Микола ГОГОЛЬ 1 квітня 1809 року в містечку Великі С ... Читати далі »