Шановні читачі, у нашому часописі ми вже неодноразово зверталися до цієї теми, винесеної в заголовок. Ось матеріали, які були опубліковані: «Театр і проза життя. Дія не остання» - в числі 8-му за 2008 рік, «Театр і проза життя. Дія друга» - в числі 9-му за 2008 рік, «Театр і проза життя. Дія третя» - в числі 19-му за 2008 рік. Паралельно також було направлено колективне звернення до ГоловКРУ України для того, аби домогтися проведення перевірки в криворізьких театрах. А 3 листопада того ж таки 2008-го року вже сама редакція часопису звернулася до Криворізького міського відділу КРУ листом з проханням «ретельно й належним чином провести перевірку фактів, викладених у листі-зверненні до ГоловКРУ України».
У відповідь на це звернення редакції нашого часопису начальник КРВ в місті Кривому Розі Алла Євгенівна ОСІЮК 25 грудня 2008 року надіслала листа за №2-16/2996, зміст якого ми сьогодні й публікуємо з метою інформування наших читачів:
«На виконання доручення ГоловКРУ України щодо ... Читати далі »

355 років тому полковник Іван БОГУН на старшинській раді у Переяславі категорично відмовився присягати московському цареві і наполягав, що цього не слід робити нікому з українців. Аргумент полковника БОГУНА був зовсім не політичний, а, як би сьогодні сказали, культурно-світоглядний: московіти тільки прикидаються православними християнами. Насправді ж вони люті язичники, які не шанують Істину, Слово і Любов.

Погодьтеся, аргумент сильний, навіть на нашу добу, - і хоча на нього тоді не зважили, та не забуваймо, що перед тим Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ уже перейшов був у підданство до султана Оттоманської Порти, і тільки небажання султана прислати війська на допомогу козакам призвело до того, що у "братерській єдності" із цією імперією Україна пробула тільки рік... Не будемо схоластично дискутувати, чи мав рацію 355 років тому полковник кальницький і вінницький Іван БОГУН. Зрештою, навіть якщо тоді він, добре обізнаний у богослов'ї, як і більшість козацької старшини мав рацію, то з п ... Читати далі »

2 січня 2009 року п’ятнична інтерактивна програма Української служби Бі-Бі-Сі була присвячена 100-річчю символу українського націоналізму Степана БАНДЕРИ. Інтерактивну програму Бі-Бі-Сі вів Богдан ЦЮПИН
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів Калуського повіту в сім’ї священика. Був убитий агентом КДБ Богданом СТАШИНСЬКИМ у Мюнхені (Німеччина) 15 жовтня 1959 року. На Івано-Франківщині 28 грудня 2007 року обласна рада 2008 рік проголосила Роком Степана БАНДЕРИ. 
Гостем програм був історик Володимир В’ЯТРОВИЧ директор архіву Служби безпеки України, кандидат історичних наук.

Бі-Бі-Сі: Чи достатньо ми знаємо зараз Степана БАНДЕРУ, про УПА, про повстанський рух, щоб робити правильні висновки щодо нього? 

В.В’ЯТРОВИЧ: На жаль, український загал знає дуже мало про повстанський рух і про Степана БАНДЕРУ особисто, хоча інформації багато. В Інтернеті є багато доступної інформації, але вона не використовується в достатній мірі. Тому побутує багато р ... Читати далі »

До Дня Соборності України
 
22 січня 1919 року, 90 років тому, у Києві на Софійській площі Україна об’єдналася, злилися в одне УНР (Українська Народна Республіка) і ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка). В Акті про цю злуку проголошувалося : “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка /Галичина, Буковина і Угорська Україна/ і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України»
Але ми повинні пам’ятати й про те, що сталося потім… Тогочасна об’єднана Україна проіснувала лише 175 днів. І все. Внаслідок непримиренних протиріч між високопосадовцями, між різними керівними утвореннями Українська держава стала неспроможною захищатись і припинила своє існування. Вона впала під ударами більшовиків, і Україну було знову загнано в імперію. На зміну Російській імперії та Австро-Угорщини прийшла інша, яка незадовго до свого розпаду отримала назву ІМПЕ ... Читати далі »