До Дня Соборності України
22 січня 1919 року, 90 років тому, у Києві на Софійській площі Україна об’єдналася, злилися в одне УНР (Українська Народна Республіка) і ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка). В Акті про цю злуку проголошувалося : “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка /Галичина, Буковина і Угорська Україна/ і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України»
Але ми повинні пам’ятати й про те, що сталося потім… Тогочасна об’єднана Україна проіснувала лише 175 днів. І все. Внаслідок непримиренних протиріч між високопосадовцями, між різними керівними утвореннями Українська держава стала неспроможною захищатись і припинила своє існування. Вона впала під ударами більшовиків, і Україну було знову загнано в імперію. На зміну Російській імперії та Австро-Угорщини прийшла інша, яка незадовго до свого розпаду отримала назву ІМПЕРІЇ ЗЛА. І в цій імперії знову умирали українці. Тепер уже - тисячами і мільйонами: від голодоморів, під час Другої світової війни, у концентраційних таборах та на засланнях, від куль енкаведистів у роки національно-визвольної боротьби (як під час Другої світової війни, так і після неї). Десятиліттями лилася кров… Та, попри всі ці страхітливі втрати, надзусиллями бійців національно-визвольного руху (українських партизан-оборонців у лісах, а пізніше - в концтаборах), завдяки героїчному спротиву українських дисидентів-шістдесятників ідея Української Соборної Самостійної Держави не вмерла і нарешті втілилася в НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ 24 серпня 1991 року, після розпаду тієї імперії з ідеологією безбожників.
Відтоді, коли наприкінці 20-го століття була втілена ідея незалежної Української держави, минуло вже не 175 днів, а майже два десятиліття. Та справжньої (а не декларативної) СОБОРНОСТІ ще немає, бо Україну недолугі політики вперто ділять на „Схід” і „Захід”, а дехто – навіть на три, чотири і більше частин. Знову, як і 90 років тому, бачимо, здається, непримиренні протиріччя серед вищого керівництва, в самій столиці. А послідовники тих більшовиків, що знищили тоді зовсім молоденьку Українську державу, не дрімають (особливо в регіонах), вони вичікують на зручний момент, аби знову зробити свою чорну справу, гідну імперського хижака-агресора.
Ось чому ми, патріоти новітньої незалежної України, повинні бути пильними й (передусім, на рівні українського громадянського суспільства) готовими дати рішучу відсіч будь-яким політиканам у їхніх намаганнях розколоти українство, розколоти під різними приводами діяльні громадські патріотичні утворення. Так, бо соборність сама по собі не приходить. Її треба вибудувати: насамперед - у своїх серцях. І ТОДІ ДЕНЬ СОБОРНОСТІ БУДЕ СПРАВЖНІМ СВЯТОМ, а не просто датою в календарі.
Сергій Зінченко
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
