Всього матеріалів в каталозі: 223
Показано матеріалів: 171-180 |
Сторінки: « 1 2 ... 16 17 18 19 20 ... 22 23 » |
|
Помаранчева революція. Такий вигляд на перших порах мав
суспільний струс України, який стався п’ять років тому, починаючи з 22
листопада, під час виборів Президента України. Але справді глибоких системних
змін після того струсу, після великого МАЙДАНУ, не відбулося. |
 Чергова виборча кампанія розпочалася. Як мовиться, процес
пішов. Та що з того нам, криворіжцям? Чи є привід сподіватися на якісь
кардинальні зміни? Адже багатьом людям взагалі набридло ходити на вибори, бо
життя не кращає. А тоді навіщо вони? Тож з деякими запитаннями із цього приводу
я звернувся до досвідченого учасника виборчих перегонів, кандидата в депутати
до місцевих рад, заступника голови окружної виборчої комісії нещодавніх
виборів, члена виконкому Спілки Офіцерів України Петра ЛИСЕНКА. |
|
В
часи Помаранчевої революції на Майдані
було популярним гасло “Міліція - з народом!”, і Ви, пане міністре, були
покликані зміцнити цей зв’язок і зробити її основою діяльності міліції в
незалежній державі Україні, прибравши “огріхи” попереднього “режиму”... |
|
Хамство багатьох «сильних світу цього» з числа депутатів,
мерів, бізнесменів, офіцерів міліції та просто молодих «мажорів» стало
просто-таки загальною ознакою сучасного життя України. Практично щодня ЗМІ
сповіщають чи то про напад парламентарія на журналіста — мовляв, чого лізе з
мікрофоном до поважних людей, чи то про розбірки «золотої молоді» з «лохами»,
що випадково стали на шляху, чи то про «забавки» міліціонерів із невідь за що
затриманими «простолюдинами». Про лексику, яка, за народним висловом, «так і
пре» зі скоробагатьків, нардепів та інших «крутеликів», я просто мовчу. Те, що
ми бачимо і чуємо на телевізійних ток-шоу, — це ще квіточки, це відносно
благопристойний варіант на загал непристойної поведінки. |
 Ще й до сьогодні
стоїть у мене перед очима та страшна (за своїм змістом) картина чотирьохрічної
давності: перед приміщенням Криворізького міського театру драми та музичної
комедії імені Тараса ШЕВЧЕНКА вишикувалась (просто біля пам’ятника Кобзареві)
невеличка групка хлопців і дівчат із плакатом у руках, на якому написано
великими літерами: „Мы не
хотим перемен!»... |
|
А заходи ці були різноманітними. Скажімо,
в межах політики боротьби з інфляцією зарплати у Німеччині з 1933 року були
практично «заморожені», так само, як і ціни на основні товари. Проте 5 грудня 1933
року був виданий урядовий указ, за яким зарплати, менші за 183 марки,
звільнялися від податків. Середня зарплата в Німеччині тоді становила 170
марок. Таким чином де-факто зарплати абсолютної більшості німців були
підвищені. |
|
У Кривому Розі
розпочалася підтримана владними ЗМІ шалена інформаційна кампанія за визнання «єдино
легітимними» політичних рейдерів.
Ставленик цього середовища на пост голови місцевого об’єднання просвітян, він
же кореспондент криворізької загальноміської газети «Червоний гірник»,
КРАМАРЕНКО М.В., листом на підробному бланку за вихідним № 9 від 11 лютого 2009
р. поставив вимогу перед щойно переобраним на звітно-виборних зборах міського
об’єднання головою «…з’явитися на засідання правління організації, яке
відбудеться 18 лютого …для передачі печатки, свідоцтва про реєстрацію та інших
документів «Просвіти»…» |
 Важливою
є робота помічників Міністра МВС з прав людини і налагодження співпраці з різними державними структурами,
щоб активно співпрацювати, перевіряти дані й не допускати дезінформації. Якби
був достатній рівень співпраці всіх зацікавлених сторін, то не було б
дезінформації по подіях в Дніпропетровській області, по подіях в місті Марганці,
коли працівник міліції, реально намагаючись зупинити побутову бійку, фактично
загинув при виконанні службових обов’язків. Саме відсутність громадських
активістів, які могли б подати достовірну інформацію, привела до того, що в
свідомості громадян є те, ніби в Марганці
відбулося щось таке надзвичайне, щось таке міжетнічне, хоча насправді
цього не було. |
 Війна почалася 1 вересня о 4.40 з атаки німецької
авіації на Велюнь. Містечко було перетворено на порох, а 1200 мирних мешканців
стали першими жертвами ІІ Світової. О 4.45 гармати німецького лінкора
«Шлезвіґ-Ґольдштейн» розпочали обстріл польського гарнізону, який
розташовувався на півострові Вестерплатте. Але насправді найжахливіша в історії
масакра розгорілася не на балтійському Помор’ї, а тижнем раніше, 23 серпня, у
Москві під час підписання договору між СРСР і Німеччиною. «Про ненапад» – це
для підручника з дипломатії, бо йшлося якраз про напад. На слабшого сусіда,
територію якого нацисти розглядали як частину свого життєвого простору, а
Кремль – як можливість розширити межі Країни Рад шляхом совєтизації польських
«кресів всходніх», заселених переважно українцями та білорусами. Долю мільйонів
поляків винесли за дужки, бо на тодішній європейській шахівниці малим фігурам
місця не було.
|
 Двадцятиріччя «Народного Руху
України за перебудову» криворізька влада відзначила, не можна сказати, гучно,
скоріше навпаки, дуже вимучено та музеєфіковано. З цієї нагоди кімната в
міському історико-краєзнавчому музеї
була переповнена. Коли ж звернути увагу на те, що вміщує вона до сорока
осіб, то подивуєшся масштабності цього
заходу, визнаного державним. |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
