Коли я була співголовою громадської ради при ГУМВС у Дніпропетровській області, то мала можливість узагальнювати інформацію, яка надходила про діяльність органів внутрішніх справ, і робити деякі висновки.

В часи Помаранчевої революції  на Майдані було популярним гасло “Міліція - з народом!”, і Ви, пане міністре, були покликані зміцнити цей зв’язок і зробити її основою діяльності міліції в незалежній державі Україні, прибравши “огріхи” попереднього “режиму”.

Так міліція все-таки з народом?

Звичайно, відповідно до джерел комплектування складу, можливо, справді так і є, немає більш народного органу. А ось із якістю роботи, із захистом того самого народу від злочинних зазіхань –  великі проблеми. Не буває й тижня без повідомлень у ЗМІ про різні зловживання серед співробітників МВС.  І апофеозом у цьому відношенні стала участь начальника райвідділу міліції  в скандально відомому полюванні  нардепа ЛОЗІНСЬКОГО на людину. Тому природно, що рівень  довіри населення до сучасної міліції є надзвичайно низьким.

Звичайно (як частина народу) міліція страждає на ті ж хвороби, які підточують підвалини нашого суспільства. Передусім, - це руйнування, деградація моралі  й заміщення її такою собі  бізнес-етикою (“бабло перемагає зло”). Тож в результаті служіння Батьківщині в лавах МВС розглядається як різновид деякої підприємницької діяльності, при якій на шкоду інтересам переважної більшості владних повноважень конвертуються  в певні матеріальні блага.  Вивільнені від моральних пут бізнесмени в погонах можуть спокійно і відправити за грати невинного,  і звільнити від відповідальності негідника.

А за ширмою таємниці слідства часто-густо в лабіринтах слідчих кабінетів  переховується банальна  корупція. І якраз вона,  корупція  проявляється  в діяльності міліції Дніпропетровської області  в багатьох “показниках”: сприяння й заволодіння чужим майном, “кришування”  грального бізнесу й незаконного обігу металолому, “сприяння” земельним аферам, знищення бізнесу у відповідь на відмову давати хабарі, навмисне затягування в розгляді кримінальних справ(пов’язаних із квартирними та земельними аферами), незаконне затримування й катування.

Ось приклад. На початку  2004-го в нашому місті (Дніпропетровську – ред.) група мошенників злочинним шляхом  заволоділа майном і квартирою померлого 55-річного одинака, громадянина Ф.  За допомогою нотаріуса було сфальсифіковано  довіреність (вона з’явилася через місяць після смерті громадянина Ф.), на підставі якої було проведено відчуження трикімнатної квартири в центрі Дніпропетровська. Сищики “без страха и упрека” ну ніяк не можуть знайти якусь зачіпку  для того, щоб встановити винних.  Відповідно до зібраних слідчим свідчень,  довіреність на продаж квартири нібито була підписана у нотаріуса КОЛОДІЙ  невідомою особою, прикмет якої вже й не згадати, і саме ця невідома особа темного вечора передала довіреність сусідам померлого, доручивши їм продати цю квартиру. І що ж тут уже поробиш, якщо в афері замішані  потойбічні сили: “містер ікс” без слідів  і прикмет?  Погодьтеся, “залізне алібі” за участю таких  міфічних привидів можна забезпечити практично кожному злодію. Тож за такого підходу залишається незрозумілим,  як взагалі міліція розкриває будь-які злочини?

Всупереч тому. що всі фігуранти справи були відомі, слідчі Бабушкінського райвідділу  у Дніпропетровську за ЧОТИРИ роки так і не просунулися в розслідуванні, неодноразово призупиняючи ведення справи через те, що “не встановлені особи, що скоїли злочин”.  При цьому поза зоною уваги слідства залишилися обставини смерті господаря квартири – а він був похований усіх норм і правил, без реєстрації в органах РАГСу . Однак місцеві “пінкертони”  з’ясуванням обставин “кримінального поховання” взагалі не зацікавились. Смерть цього громадянина була зареєстрована у встановленому порядку лише аж через три роки, стараннями потерпілої сторони. І виходить, що з причини відверто байдужого ставлення  співробітників міліції померлий  міг так і залишитися вічно живим. Та й сьогодні, взагалі-то, самі обставини й причина смерті викликають більше запитань, аніж відповідей, але все це поки що – за рамками слідства. (До цього часу невідоме місце захоронення!) Після скарги представника потерпілого в нашу Громадську раду справа нарешті зрушилася з мертвої точки. Але як?! - Слідчий зробив усе для того, щоб безпосередній виконавець злочину був звільнений від покарання на підставі закону “Про амністію”, а діяльність його спільників залишилася взагалі  за рамками слідства. Оскільки кримінальну справу було порушено по частині 4-й статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, скоєне в особливо крупних розмірах або організованою групою осіб), яка передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 12 років, то з таким терміном амністія  до винного в скоєнні злочину не застосовується.  Про це добре відомо, в першу чергу, начальнику слідчого управління області, слідчому,  а також судді. Очевидно, що для такого трюку здійснений злочин було перекваліфіковано на більш “м’яке” покарання й для цього було суттєво знижено  розмір завданої шкоди. А в згаданій вище частині 4-й статті 190 КК особливо крупною вважається  шкода, що перевищує суму в розмірі 10200 гривень. Як саме слідством і судом проводилася оцінка завданої шкоди, невідомо, але вартість вкраденої трикімнатної квартири в центрі Дніпропетровська навіть в розрахунках БТІ (за паспортом) становила 14429 гривень.  Завершення слідство було приховане слідчим від потерпілого. Всі клопотання про проведення необхідних слідчих дій, представлені слідчому представником потерпілого, були просто вилучені  з матеріалів кримінальної справи. Очевидно, що їх наявність зробила б дуже проблематичним застосування амністії до злочинця.

І таких прикладів можна було навести десятки й сотні, за злочинними схемами яких міліція своєю бездіяльністю (а не рідко – й участю) “допомагає” злочинцям привласнювати квартири і майно літніх людей, малолітніх дітей та  самотніх  громадян.

На мої неодноразові звернення керівництво слідчого управління пояснює зазначені вище та подібні до них огріхи низькою кваліфікацією співробітників райвідділів, яка (в свою чергу)  є наслідком низької оплати праці й напруженого графіка роботи.  Але, на мою думку, це не може служити виправданням корупції. - Бо дурня можна навчити, а негідника слід звільняти з роботи! І мова тут має йти не про якісь упущення в діяльності Дніпропетровської міліції стосовно порушень права власності (як  дехто характеризує стан справ), а про корупцію в міліції. Адже приклад з продажем  померлим  (за дивних обставин) гр. Ф. його  трикімнатної квартири в центрі Дніпропетровська (за сфабрикованими документами через місяць після його смерті ) – це приблизно лише сота частина тих бандитських схем за участю міліції, нотаріусів, лікарів, служб соціального захисту, прокуратури і бандитів. Причому банальна корупція, як правило, прикривається таємницею слідства. І ці молоді лейтенанти-слідчі зовсім не з власної волі протягом 4-х років  передавали як естафету справу про  привласнення шахрайським шляхом чужого майна, справу,  де були вже відомі фігуранти цього злочину! Громадська рада неодноразово зверталася до начальників різних рангів аж до Міністра з проханням звернути увагу на діяльність слідчого управління області на чолі  з його начальником, УБОЗ, ВБЕЗ, однак якийсь невидимий “Містер Х” із Києва (хоч у нас і є припущення, що це за один) “розводить” вмілою рукою хмар над головами “слідопитів” – і вони виходять сухими з води. Але  з чого б це все? І я не вірю, що це робиться, так би мовити, “по дружбі”. Це корупція. І виникає вона, коли у чиновника (а міліціонер такого рангу – чиновник) є шанс продати або купити  свої посадові можливості, перетворивши їх в матеріальні блага. Можна тут  навести сотні корупційних дій міліцейських “бізнесменів”, які поступово соціальну аномалію роблять правилом  і навіть нормою функціонування своєї влади. Це все відбувається і у всіх гілках та структурах влади в Україні і, на превеликий жаль, стало навіть способом життя  значної частини українського суспільства. Ось чому  мова йде не просто про якісь упущення в роботі міліції, а про корупцію в правоохоронних органах, які, як і влада, опинилися в умовах незалежності від закону й безвідповідальності перед громадянами. – А це ж на кожному кроці породжує  системний характер злочинності, а цинічна брехня, лукавство і злочинна діяльність “правоохоронців” прикривається, як правило, таємницею слідства.

Корупція роз’їла всі механізми держави і як  інститут втрачає тут своє сакральне значення і вже, на превеликий жаль,  навряд чи здатна до самоочищення. Ось чому “кадрова чистка” необхідна. Треба позбавлятися від таких “кадрів”, у яких зрада службових інтересів, цинічне і зверхнє ставлення до прав і законних інтересів громадян  стали просто нормою життя.  І ще - з тієї причини, що більшість громадян,  відчуваючи свою повну беззахисність перед безбашем у правоохоронній та судовій системах, у свою чергу, починають керуватися принципами, які можна визначити формулою “живу на території, окупованої державою, і веду проти нього партизанську боротьбу”.

Однак (про це треба відверто говорити) проблема протидії корупції (де б вона не проростала) це проблема не правоохоронних чи контролюючих державних органів, а політичного керівництва країни, котре зобов’язане реально й системно протидіяти корупції й злочинності, а не займатися передвиборчою кампанійщиною.

Тож коли вже держава “дозволила” об’єднуватися нам з вами в Громадські ради при органах МВС з метою громадського контролю за діяльністю міліції, то, можливо,  під контролем громадськості, куди приходять зі своїми бідами люди, якраз і призначити “слідство” по слідству і вимагати реальної прозорості й відкритості в діях “правоохоронців” усіх рангів?

 Я вважаю, що ми повинні їм настійливо на це вказувати й вимагати, аби вони неухильно дотримувалися законів й турбувалися про захист прав і свобод наших громадян.

Галина КУЧЕРЕНКО,

голова Дніпропетровської обласної громадської організації “Народний контроль”, співголова Громадської ради  при ГУ УМВС  Дніпропетровської області з питань дотримання прав людини.