26 вересня, як і приблизно місяць тому, у автора цих рядків знову виникли проблеми із тим, аби спокійно і без перешкод потрапити на сесію Криворізької міської ради. Та якщо у серпні правоохоронці намагалися не пустити на сесію з причини відсутності акредитації, то 26 вересня виникли інші перешкоди: більш ніж за півсотню метрів до парадного входу постав цілий заслін із правоохоронців. Не допомогли ані посвідчення, ані акредитація – звеліли йти до входу збоку, а з парадного – зась: «Нам сказали, што сюда нельзя пускать». Та після того, як зайшов збоку, ще близько десяти хвилин довелося витратити на походеньки коридорами та на розпитування від охоронців, хто такий і звідки. Коли ж разом із одним з них таки дістався до входу в ложу преси, виявилося, що там уже зачинено з ... Читати далі »

Криворізька міська газета «Червоний гірник» за перші два літні місяці 2012-го (червень і липень) невтомно продовжувала піарити-рекламувати (фактично в кожному числі) Партію регіонів (як на рівні міської організації, так і на рівні районних). А ще - її найпомітніших функціонерів. Все ж інше, як на мене, було для редакції малоцікавим і другорядним. А якщо й цікавило, то майже обов’язково пов’язувалося чи то з ВІЛКУЛАМИ (старшим і молодшим), чи то з Костянтином ПАВЛОВИМ, В’ячеславом ЗАДОРОЖНИМ, Юрієм ЛЮБОНЕНКОМ, Сергієм МАЛЯРЕНКОМ і Валентиною БЄРЛІН. І коли я переглянув останнє з чисел та відклав підшивку газети вбік, у мене аж серце заболіло від гострого-гострого відчуття вбивчої самотності. Бо здалося, що крім них (названих) у місті більше немає людей (я вже не кажу про інші якісь партії, крім ПР). А коли ті люди й існують (уявилося в контексті тих публікацій), то лише у вигляді інформаційного приводу згадати про когось із місцевих партбонз. Тож на цьому тлі привітання з Днем журналіст ... Читати далі »

Редакція нашої газети вже вдруге після заснування визначила володаря антипремії «Слуга мертвого слова»: щодо реагування на звернення громадян та на інформаційні запити. І якщо 2008-го року «переможцями» стали двоє посадовців (тогочасні голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації Віктор БОНДАР і прокурор міста Кривого Рогу Сергій БОРИСОВ), то цього року – один. Це міський голова Юрій ВІЛКУЛ. Останньою, так би мовити, «краплинкою», яка остаточно схилила шальку терезів на його користь, стала фактично фальшива відповідь на колективне звернення до нього учасників протестної акції на захист української державної мови 5 червня 2012 року, що відбувалася в рамках всеукраїнського заходу. Про це йшлося в публікаціях.
Тож повідомляємо, що буквально з цієї інформації розпочалося чергове свого роду змагання чиновників (від сільського й селищного до регіонального масштабу), яке завершиться 1 лютого 2014 року, а підсумки будуть підбиті на початку березня, до 200-річчя від дня наро ... Читати далі »

ХОЧ ВІДОМО всім, що не хлібом єдиним (тим більше, – не помідором чи то перцем) живе людина, криворіжці чомусь у величезній нерозвинутій масі своїй із цим не погоджуються. І тому витрачають шалену кількість дорогоцінного часу (а ще більше – здоров’я) на оте малоперспективне повзання на грядках із застосуванням деяких елементів нетрадиційної гімнастики. І зовсім по-іншому себе поводять справді діяльна й турботлива місцева влада та місцевий суд. Особливо яскраво це продемонструвало останнє рішення Центрально-міського районного суду під головуванням судді Олени М’ЯСОЄДОВОЇ від 27 липня цього року щодо позову про необхідність знесення прибудови до будинку № 1, що на вулиці Пушкіна.
Там чітко написано: «Зобов’язати відповідачів: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Центпромінвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрсервіс» привести прибудову магазину продовольчих товарів до квартири №3 в жилому будинку №1 по вул. Пушкіна в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу ... Читати далі »

5 серпня (в неділю) у конференц-залі готелю «Аврора» в Кривому Розі протягом двох годин проходила презентація руху «ЧЕСНО». Один із засновників всеукраїнського громадського руху Олег РИБАЧУК і його регіональний координатор Андрій ЗІНЧЕНКО приїхали до нашого міста на запрошення Криворізького міського правозахисного товариства в особі його голови Миколи КОРОБКА, депутата Верховної Ради України першого скликання. Разом із ними прибула до Кривого Рогу й група активістів громадських організацій із Дніпропетровська.


В залі під час обговорення зі ... Читати далі »

У цей час, важкий для цілого народу,
У цей час, коли лишаємось ми роду,
У цей час звертаюсь я до вас: не загубіте мову!

Не буде мови - не буде й українця.
Не лийте крові,браття,аж по самі вінця,
Не бийтесь один з одним - краще знову
Пліч- о- пліч порятуйте мову!

Бо не Росія ми і не Угорщина,
Ми не Молдова і не власність Польщі, ми -
Окрема нація, окрема ми держава!
Я заклинаю українців: жваво
Поповнюйте число охочих
Відкрити українські очі!

І хочу я, щоб ви, інтеліґенти,
Собі не зводити численних монументів -
Народу присвятили всю свою
Діяльність виховничу і святу.

Будуйте Україну й женіть чужинську владу,
Продажну, хитру геть із Ради!
Як нас зітруть з лиця землі,
То пам'ятайте, українці, винні - ми!

... Читати далі »

Не в мові справа, друже мій…

Не в мові справа, друже мій, не в мові справа,
Хоч, безумовно, спільна мова – як пароль
І від чужинця оберіг на переправі
У те майбутнє, де у мови – інша роль.

Душа не знає, що за світ за небокраєм,
Вона приречена пізнати сіль землі.
Тож в метушні земних турбот ми всі шукаєм
Оте розсипане насіння у імлі,

В якому – сила для незламного коріння
І світла квітка неповторної краси,
І сяйво музики, і тайна шепотіння
Десь на промінчику у крапельці роси.

Воно мовчить і не знаходиться у гніві
Та і за гроші не купується ніде.
Ті, що знайдуть його, лише одним щасливі:
До них мелодія з висот від Бога йде.

А в ній - і сонце, і роса та світанкова,
І давня казка про далеке і земне.
Це наша мова, чуєш, друже, наша мова,
Жива. як пісня, що ніколи не мине.

Не в мові справа, друже мій, не ... Читати далі »

І чого ото людей поперло жити в будинках між плитами? Та ще й – між крупними. Там же небезпечно, бо може якась плита тріснути, впасти, придавити… Інша справа – уже після життя. Тоді виглядає дуже гармонійним знаходження тіла під плитою у, так би мовити, абсолютно затишному місці і в стані абсолютного спокою. Бо якщо і зірветься раптом плита та придавить усією масою, то все одно боляче вже не буде. А тут ще за життя вирішили ризикувати… Причому масово, і не тисячами, а навіть мільйонами, переважною кількістю всього населення. Чого б то?
Очевидно, у кожного побутували цілими десятиліттями і побутують сьогодні якісь виключно свої розрахунки і всілякі мрії щодо цього. Але я впевнений, що якби, наприклад, мешканці дев’ятиповерхового будинку №1 на вулиці ПУШКІНА у місті Кривому Розі жили не в крупнопанельній (із великих плит) споруді, а в картонній, то вони були б і вихованішими, і спокійнішими, і впевненішими у своєму світлому майбутньому. Однак змушений констатувати, що зазвичай люд ... Читати далі »

Днями Раїса Іванівна ПОЛІЩУК і її чоловік Григорій Степанович відзначили у своїй квартирі півстолітній ювілей подружнього життя , справили «золоте весілля», на яке прийшли родичі й друзі. Подружнє життя, яке розпочалося зі знайомства під час виступу в хорі на сцені Палацу культури металургів у Кривому Розі. З тих вони стільки разом пісень заспівали, а Раїса Іванівна скільки всього повишивала різними техніками та віршів написала, що вже й не злічити. Для сьогоднішньої літературної сторінки нашої газети вона подала вірші до своєї нової пісні під назвою «Осінь», а до неї – ще два, які ми й пропонуємо нашим читачам.

ОСІНЬ

Заблукала осінь
Павутинням в косах,
Срібною росою
Впала на чоло.
Ще бринить у серці
Весняная просинь,
Та вже красне літо
В вирій поплило.

Я ... Читати далі »