PP

     Субота, 21.09.2019, 01:23



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2012 » Липень » 9 » «Золоте весілля» і вірші
20:51
«Золоте весілля» і вірші
Днями Раїса Іванівна ПОЛІЩУК і її чоловік Григорій Степанович відзначили у своїй квартирі півстолітній ювілей подружнього життя , справили «золоте весілля», на яке прийшли родичі й друзі. Подружнє життя, яке розпочалося зі знайомства під час виступу в хорі на сцені Палацу культури металургів у Кривому Розі. З тих вони стільки разом пісень заспівали, а Раїса Іванівна скільки всього повишивала різними техніками та віршів написала, що вже й не злічити. Для сьогоднішньої літературної сторінки нашої газети вона подала вірші до своєї нової пісні під назвою «Осінь», а до неї – ще два, які ми й пропонуємо нашим читачам.

ОСІНЬ

Заблукала осінь
Павутинням в косах,
Срібною росою
Впала на чоло.
Ще бринить у серці
Весняная просинь,
Та вже красне літо
В вирій поплило.

Як же мені літо
В вирій не пустити,
Як же мені часу
Зупинити плин?
Пісню – доспівати,
Землю – долюбити,
А тоді – хоч в неба
Невідому синь.

Золотая осінь
Берегом блукає.
Манить за собою
Листям золотим,
А я все чекаю,
Молодість шукаю.
Може, десь озветься
Словом голосним?

Невблаганна осінь,
Зупинись! Не треба
Обривати струни
Давньої весни…
Я ще поспіваю
Та й піду до тебе.
Тільки ти від себе
Потім не жени.

ЛЮБЛЮ…

Люблю країну вранці-рано,
Коли зоря згора востаннє,
Коли земля лежить в тумані
І роси впали на світанні,
Коли палає раннє сонце
І будить нас через віконце
«Вставайте, люди! Годі спати,
Пора вже новий день стрічати!»,
Коли мигтять на небі зорі
(Такі далекі і прозорі),
А вітерець гуляє в полі,
З веселим літечком на волі.

ДІТИ ВІЙНИ

Зацвіли чабреці на світанні,
Мак червоний – мов кров у житах…
Тут батьки наші бились востаннє,
А над ними кружляв чорний птах.

Україна моя не здавалась,
Україна боролась, жила,
З попелищ вона знов підіймалась
І загарбників перемогла.

А народжені в полум’ї діти
(Що не згинули в чорних печах),
На могили приносячи квіти,
Витирають сльозу на очах.

Ветеранам їх не вважають,
Хоч життя обпалила війна,
Хоч як ті ветерани страждають
І на скронях лежить сивина.


на світлині: із двома, але далеко не всіма своїми продовжувачами роду
Категорія: ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ | Переглядів: 1534 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: