Шановні читачі!
Продовжується передплата на газету “Промінь Просвіти” на 2010 рік. Наш індекс - 96111. Вартість передплати (включно з оплатою поштових послуг) складає: на 1 місяць-2,01 грн., на 3 місяці-5,43 грн., на 6 місяців-9,21 грн., на рік-17,22 грн. Газета включена до каталогу періодичних видань Дніпропетровської області на 2010 рік: розділ 1, підрозділ 1.1 “Обласні газети”.
Оскільки газета - в додатковому списку, то дані в ньому мають бути вписаними від руки або додруковані до цього списку обласних газет. У випадку відсутності даних у названому каталозі (або - відмови працівників пошти в передплаті газети) просимо звертатися у відділ передплати Криворізького поштамту: тел.92-43-41. Прохання також сповістити редакцію газети: тел. 92-32-48.

РЕДКОЛЕГІЯ

За часи незалежності Україна створила певну законодавчу базу та відповідні структурні підрозділи державної служби, спрямовані на збереження біо- та ландшафтного різноманіття та на розвиток заповідної справи. Ратифікувавши законом №257/94 - ВР від 29.11.1994 року Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, наша країна приєдналася до міжнародної системи співробітництва у справі створення панєвропейської екомережі. Проте вітчизняна процедура організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) та підтримання їхнього статусу потерпають від невизначеності кола суб'єктів, що здійснюють заповідання, значної залежності остаточного рішення від інтересів місцевих органів влади та фактичної відсутності відповідальності за нанесення шкоди природним цінностям, що формально перебувають під охороною держави.
З часу приєднання до Конвенції Україна надала Секретаріату Конвенції 3 доповіді про стан її виконання. Напередодні презе ... Читати далі »

(до матеріалу додано фоторепортаж та відео СОУ-Просвіта-Кривий Ріг)
21 листопада 2009 року в селі Базар Народичівського району Житомирської області, попри епідеміологічну ситуацію в Україні, відбулось вшанування пам’яті героїв учасників Другого зимового походу армії УНР, що загинули від рук більшовиків 88 років тому, у 1921 році.
Після покладання квітів та панахиди, відбувся урочистий мітинг, у якому взяли участь представники громадськості, зокрема:
Василь ОВСІЄНКО – відомий ... Читати далі »

1- 1944 р. - Москва. Наказ НКВС СРСР про створення в його складі Головного управління по боротьбі з бандитизмом, одним з основних завдань якого була боротьба з націоналістичним підпіллям.
1 – 1991 р. – Всеукраїнський референдум і вибори Президента України. За незалежність України проголосувало 90,32 відсотка учасників референдуму. Президентом обрано Леоніда КРАВЧУКА.
6 – 1932 р. – Харків. Ухвалення РНК УСРР і ЦК КП(б)У постанови про занесення на чорну дошку сіл, „які злісно саботують хлібозаготівлю”. У постанові йшлося про „ганебний провал хлібозаготівлі в окремих районах України”, про те, що „його організували куркулі й контрреволюційні елементи”. Ставилося завдання „ліквідувати опір частини сільських комуністів, які стали фактичними провідниками саботажу”. Згідно з цією постановою у зриві хлібозаготівлі звинувачувалися лише окремі райони, тоді як на початок грудня повністю хлібозаготівлю було виконано колгоспами та одноосібними господарствами тільки в 16 районах з майже ... Читати далі »

ЯКЩО ЖИТИ довго в індустріальному місті, то за роки й роки життя в нашому організмі (я зразу - до суті проблеми) накопичуються шлаки: в судинах, суглобах, тканинах різних органів… Простіше сказати де вони не накопичуються. Тому здоров’я нас з роками й підводить. А що вже тут говорити про психологічний стан людини в нашу епоху змін (пам’ятаєте мудрий вислів китайського філософа… «Не дай вам Бог жити в епоху змін»), він - справді важкий.
І от живе людина, наприклад, у Кривому Розі… І вода жорстка …і життя «жорстке»... Що робити?..
А я пригадую розмову з одним мудрим дідусем, років десь дванадцять тому. У свої 84 він зберіг свій фізичний стан і виглядав досить пристойно. Це був, як всі до нього зверталися, Іван Григорович.
Як виявилося, він робив в роки соціалістичного Кривого Рогу на «Криворіжсталі» водієм, об’їздив на своєму авто європейську частину тодішнього Радянського Союзу, побував і на Кавказі, і в Прибалтиці. І зі свого способу життя виніс як досвід елементар ... Читати далі »

Грип лютує (чи, навпаки, не лютує). Про це теревенять в українському уряді досить довго, використовуючи цю тему для того, аби примушувати організаторів одні заходи зривати чи невідомо на коли переносити (демонстрування, наприклад фільмів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини у деяких містах і районах України), а інші (як БЮТівське 200-тисячне МАЙДАНоподібне зборище) дозволяти і навіть широко пропагувати. І тепер, як би ми не згадували призначені на 17 січня 2010 року вибори, ми називатимемо їх виборами часів свинячого грипу. Я ж пропоную назву дещо коротшу: свинЮ(Я)чі вибори.
Так буде, як на мене, справедливіше, бо справді: «доборолась Україна до самого краю» (Тарас ШЕВЧЕНКО). І навіть наш алфавіт і події п’ятирічної «давнини» це підтверджують. Тоді теж можна було вважати, що ми підійшли до краю, до самої безодні, і теж було підтвердження алфавітне: ЮЩЕНКО чи ЯНУКОВИЧ. Та минуло п’ять років - і ми отримали подвійне «Ю» чи «Я» (якщо говорити про основну «че ... Читати далі »

Шановні наші читачі, в матеріалі автора Сергія ДАШКОВСЬКОГО під заголовком «Люди не могут терпеть – нужно работать сейчас (слова новопризначеного директора С. БУГРЭЭВА)», опублікованому в числі 20-му за 2009 рік, допущено неточність (не з вини автора). Правильно треба читати назване прізвище директора так: БУГРЄЄВА.

Співпраця країн завжди народжується із тісного спілкування народів. Наші сусіди-поляки приєдналися до країн ЄС у 2004 році. За цей час вони вже здобули неабиякий економічний та політичний досвід. Тому нам варто більше спілкуватися з ними, аби правильно зробити власний вибір. Чи не найкоротший шлях пізнання одне одного – через культуру, літературу, мистецтво. І останнім часом саме інтелігенція прокладає такі містки дружби.
Це підтвердив і лауреат Шевченківської премії, редактор журналу «Київська Русь» Дмитро СТУС, який має багато друзів серед поляків. Тому у нього і виникла ідея присвятити один із номерів цього видання польській культурі.
Про це він розповів також і при зустрічі зі студентами та викладачами Криворізького державного педагогічного університету під час перебування в Кривому Розі, а пізніше – місцевим літераторам та журналістам, що об’ ... Читати далі »

У минулому числі нашого часопису ми повідомляли вас, шановні читачі, про дні показу фільмів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини (який ми символічно називаємо фестивалем правди) із зазначенням часу їх демонстрування. Однак це було в жовтні, наприкінці якого уряд України все-таки вирішив ужити рішучих заходів з метою запобігти масовим захворюванням на грип. Тож саме вжиті Кабінетом міністрів України перестороги й перекреслили визначений організаторами план показу документальних фільмів.
А тому, з огляду на такі обставини, що склалися, Криворізьке міське об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА як організатор показу фільмів цього фестивалю в Кривому Розі повідомляє про те, що цей час перегляду переноситься поки що на грудень, але точно ми його зазначити поки що не можемо. Одна з причин – офіційне повідомлення від 10 листопада про те, що рівень захворювань на грип та ОРВІ перевищив епідемічний поріг і на Дніпропетровщині.
Тож може статися навіт ... Читати далі »

Свідчення про голодомор 1932-1933 р. на Україні записано зі слів Ганни Федорівни АНДРЕЄВОЇ, 13 вересня 1930 року народження, та Григорія Опанасовича АНДРЕЄВА, 18 березня 1929 року народження, мешканців села Лозуватки Криворізького району Дніпропетровської області. Місце проживання під час голодомору : село Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області.
„В роки голодомору 1932-1933 років жити було дуже тяжко. Працювали від зорі до зорі, вихідних не було, навіть не знали такого слова. У колгоспі за один трудовий день давали 200 грамів хліба на одного працівника. Ішли на роботу пухлі від голоду, працювали і старі, і молоді, і навіть діти. Сподівались на те, що за роботу хоч дадуть поїсти: давали пісний супець – баланду (вода і трохи крупи). Їли траву, ховрашків, щирицю, калачики, паслін, лободу, ракушки, робили ліпники. Щодня до кожної хати заходив голова сільради з міліцією із одним запитанням: «Що ви їсте, що досі живите?». Забирали все, що було в хаті, навіть останню ... Читати далі »