ОРДИНСЬКА НАВАЛА на сьогочасну Русь-Україну із тим же її центром у Києві відрізняється від усіх попередніх тим, що починалася (і триває сьогодні паралельно з використанням потужної «гарячої» зброї вже безпосередньо на українській землі) з війни проти наших душ, аби ще на рівні свідомості домогтися над нами переваги й довести наступну свою нібито правоту у справі підкорення. З цією метою були широко застосовані засоби масової інформації і телекомунікації, інтернет-мережі. Аби довести, що ми маємо тим ординцям (сьогочасній Московії з її найманцями) підкоритися. І це втой час, коли вже йде, як сказав Президент України Петро ПОРОШЕНКО, Вітчизняа війна українського народу проти того ворога.
У цьому числі мова якраз і піде про війну за вплив на наші душі, на нашу свідомість: війну інформаційну - на прикладі діяльності деяких видань, журналістів, піарників влади і самих владців у Кривому Розі й далеко-далеко за його межами. Аби ви, шановні наші читачі, були озброєні знаннями про це й н ... Читати далі »

В Дніпропетровську затримали солдата інформаційної війни проти України. Жінка працювала адміністратором проросійської спільноти в одній із соціальних мереж. До її завдання входило розповсюдження матеріалів про ухиляння від мобілізації, відокремлення Донбасу від України та про необхідність підтримки терористів на Сході. Адміністратор активно поширювала ці матеріали у мережі, а також блокувала Інтернет-користувачів з проукраїнською позицією. Про свої успіхи регулярно доповідала своїм російським кураторам, тепер уже з нею працюють співробітники СБУ. Адміністратора звинувачу-
ють у зазіханні на територіальну цілісність України.

4 лютого 2015 року
http://tsn.ua/video....i.html

Складно відповісти на запитання, вміщене в заголовку. Легше отримати відповідь навіть на інше: «Чому міськрада так довго не хотіла голосувати за те, що Росія сьогодні – агресор по відношенню до України і чому вона, врешті, за те проголосувала, але з численними «якщо»?». Бо тут відповідь лежить на поверхні: не могли вчорашні «регіонали» й комуністи, які чимало років поспіль служили ЯНУКОВИЧУ «сотоварищи», добровільно, без натиску людей, так би мовити, плюнути в обличчя йому, який знайшов прихисток від всенародного гніву саме в Росії і який разом зі своєю клікою перед цим зробив проросійськими і СБУ, і керівництво армією, і багато ще чого, що стало причиною загибелі тисяч українців – бо відчувають з ним свого роду «родство» у своїх політичних уподобаннях. Але «театр довіри» собі вони таки створили, роками й цілими десятиліттями використовуючи для цього так звані «комунальні ЗМІ». І чи не найбільше – газету «Червоний гірник». Погортавши її сторінки і вчитавшись у тексти за листопад-січ ... Читати далі »

В Дніпропетровську затримали солдата інформаційної війни проти України. Жінка працювала адміністратором проросійської спільноти в одній із соціальних мереж. До її завдання входило розповсюдження матеріалів про ухиляння від мобілізації, відокремлення Донбасу від України та про необхідність підтримки терористів на Сході. Адміністратор активно поширювала ці матеріали у мережі, а також блокувала Інтернет-користувачів з проукраїнською позицією. Про свої успіхи регулярно доповідала своїм російським кураторам, тепер уже з нею працюють співробітники СБУ. Адміністратора звинувачують у зазіханні на територіальну цілісність України.

4 лютого 2015 року
http://tsn.ua/video....i.html

Більше, ніж рік тому у Дніпропетровську під час розгону активістів Майдану особливо кричущим були випадки нападів на журналістів. Представникам ЗМІ і просто «за компанію» перепадало від палиць, криги та каміння, що летіли в бік мітингувальників. Здійснювалися на них і цілеспрямовані напади – відбирали та били техніку, навіть стріляли у знімальну групу одного з телеканалів. Хто стоїть за цими нападами – досі відкрите питання. Хоча прокуратура заявила про гучне затримання організатора цих «тітушок».
Розслідування подій 26 січня 2014 року тісно перепліталося із пристрастями довкола керівництва обласної прокуратури. Нова регіональна влада була дуже невдоволена роботою екс-прокурора Дніпропетровщини Романа ФЕДИКА. Попри численні зібрання громадських активістів, нібито відкритий діалог та заклик до громадян упізнавати по фото зловмисників, котрі били мирних людей та журналістів, майже за рік розслідування не зсунулося з мертвої точки. Лише влітку трьом особам винесли обвинувальний вир ... Читати далі »

Якщо вивчати місцеві медіаринки обласних центрів України, можна помітити основну об’єднавчу тенденцію: загальну бідність місцевих ЗМІ (незалежно від того, телеканал це, друковане видання чи інформаційний сайт). Особливо яскраво ця різниця виявляється в порівнянні з центральними ЗМІ: якщо вартість розміщення 20-секундного рекламного ролика неполітичної реклами на центральних телеканалах починається від 2000 євро, то на будь-якому місцевому каналі його ж готові готувати мало не весь день за 100 доларів… але охочих немає.
Хоча загальна частка місцевих телеканалів у Дніпропетровській області рідко сягає 10%, а одночасна аудиторія 100 тисяч глядачів, у Дніпропетровську постійно мовлять аж шість телекомпаній, не рахуючи криворізької «Рудани».
Сьогодні найпопулярнішим каналом області є 34-й телеканал (за даними GFK Ukraine), який входить до холдингу «Медіа Груп Україна», кінцевим власником якого є Рінат АХМЕТОВ. Перехід найстарішої недержавної телекомпанії Дніпропетровщин ... Читати далі »

У країнах Європи тривають акції на підтримку незаконно утримуваної в Росії льотчиці Надії Савченко.
Зокрема, як інформує Посольство України у Ватикані, на площі Святого Петра влаштували флешмоб, розгорнувши плакати із зображенням Савченко та великий прапор України.
У Лісабоні українська громада влаштувала мітинг, принісши із собою українську символіку та банери на підтримку льотчиці.

«Лелеки відродження». (Перший сайт української спільноти в Італії), 9 лютого 2015 року,
http://leleky.org/u-vaty-....

КРИВИЙ РІГ. – Понад 200 років тому, поблизу того місця, де понад злиття Інгульця з Саксаганню народився Кривий Ріг, тепер лежать руїни. Саме там, де ще напочатку минулого століття стояв новий будинок капітан-лейтенанта Федора МЕРШАВЦЕВА, в якому під керівництвом його зятя Андроняка КИСЛОВА діяла криворізька «Просвіта». Від того будинку збігав тоді униз, до самого Інгульця. Громадський вишневий сад, що заклав його господар і де щороку всі бажаючі ласували вишнями різних сортів. Ні саду тепер немає, ні будинку, а лежать руїни між спорудами Криворізького музичного училища і музичної школи.
А на другому березі Саксагані – розквіт дерев у парку ім. газети «Правда», частина з яких протягом останніх років зарясніла табличками з прізвищами чиновників місцевого рівня. Таким чином вони намагаються зберегти пам'ять про себ ... Читати далі »

Прем’єр-міністр польського уряду Ева КОПАЧ 19 січня цього року прибула до Києва. Візит відбувся в дуже важливому моменті, оскільки політична ситуація в обох сусідніх країнах ускладнюється. На українському Донбасі – «гаряче», перемир’я швидкими темпами перетворюється у пряму війну, що з антитерористичною операцією не має нічого спільного. Україна сьогодні без чергових траншів кредиту від Міжнародного валютного фонду може стати на межі банкрутства.
У Польщі уряд під керуванням прем’єр-міністр Еви КОПАЧ ще не встиг погасити страйку силезьких шахтарів, як лідер профспілки «Солідарність» оголошує підготовку до наступного, тепер уже загальнопольського страйку. До того, останнім часом на лінії Варшава – Київ з’являлися різні непорозуміння.
У Варшаві політичні кола не можуть змиритися з відсторон ... Читати далі »

Те, що російська пропаганда – штука кепська і небезпечна, українцям давно відомо. Однак «раби хунти», «розіп’яті хлопчики», «роздерті снігурі» та інша «кисельовщина» – це тільки верхівка айсберга. Насправді російська влада з дезінформацією як власного населення, так і всього світу працює набагато акуратніше. Робота, можна сказати, високопрофесійна. І щоб не втрапити на гачок, читачам, глядачам і слухачам потрібно бути дуже уважними. Особливо це стосується української діаспори – на те, щоб її приспати, РФ витрачає чималі гроші.
Найочевиднішим прикладом роботи російських «засобі масового одурманювання» була, і, на жаль, і досі є Україна. Один із найразючіших прикладів – газета «Вєсті». Проросійська, а відтак – відверто антиукраїнська, вона н ... Читати далі »