Було це 1944 року десь числа 10-15 березня. Жили ми тоді у селі Графське (тепер Павлівка) Троїцько-Сафонівської сільради Казанківського району Миколаївської області. Тільки пройшов фронт, і мене, п’ятнадцятилітнього хлопця, послали за 20 кілометрів у село Озерівка хоронити загиблих солдатів. Дали воза запряженого чотирма кіньми. Тоді була страшенна грязюка, за день я не доїхав довелося заночувати у дорозі. На місці боїв уже була похоронна частина. З таких, як я, була сформована бригада, командував офіцер. Вся рівнина біля села була порита німецькими окопами у повний зріст. Було дуже багато вбитих у солдатській формі, але було багато й у цивільному, - в основному, молоді хлопці. Німецьких солдатів ми вкидали у їхні окопи, а наших, після того як офіцери забирали документи і нагороди, звозили до братських могил. Могил було декілька. Тіла вкладали у три шари один на одного перекладаючи їх солдатськими шинелями. Як засипали могили я не бачив, бо мене відпустили і я поїхав додому.

... Читати далі »

Так далеко… Мало не століття
Промайнуло на моїй землі,
Тільки отаман двадцятилітній
Все одно тримається в сідлі.
Хай не двадцять (трохи більше) років,
Але він влітає на коні
На ту вулицю чужинського пророка,
Де стоїть Шевченко в стороні,
А за ним (на конях) рівним строєм
З кулеметами, рушницями в руках,
Степова дивізія героїв
Заступає окупантам шлях.
«Што такоє?.. Караул!.. Бандіти!..» -
Загукали морди із машин,
Перелякано завили-забібікали
Їх машини в круговерті шин,
Кабінети владні спорожніли
І злетіли із копрів зірки,
І кудись в Москву пошелестіли
Іще вчора владні тупаки…
Та не сталось так. То все – уява,
Мертвих не підняти із землі.
Хоч сьогодні є у нас держава,
Тільки українці – не в сідлі.
Не злетит ... Читати далі »

Сучасний стан визнання (а точніше, ставлення під сумнів) державності української мови з боку політиків та держслужбовців промосковської орієнтації нерідко збуджує дискусії у колах інститутів громадянського суспільства про значимість рідної мови. Пропонуємо читачам міркування з цього приводу відомого екологіста, голови союзу «Громадянський дозор», депутата Нікопольської міської ради п. Юрія БАБІНІНА, які він надіслав до електронної розсилки природозахисного співтовариства «Хортицький Форум».
«Дозвольте надати і свій допис у захист рідної мови та нагадати, що вже не за горами 21 лютого - Міжнародний день рідної мови, чому присвячені ці вірші і проза, бо переконаний, що без любові до рідної мови, землі-країни, де дав нам Господь зараз жити, не може бути і щирої природозахисної діяльності.
Мабуть, саме наявність мови є чи не найголовнішою ознакою, яка відрізняє людину, істоту, створену за образом і подобою Творця світу, від простих нерозумних тварин.
„Як тварина, людин ... Читати далі »

ЛЮТИЙ цього року славний тим, що два десятиліття тому на терені Криворіжжя було утворено козацьку організацію, яка постійно намагається підтверджувати не тільки свою назву, а найголовніше – не втрачати дух Українського козацтва, мову українську, наші звичаї, нашу віру й проводити військово-патріотичне виховання серед молоді. Це регіональна громадська організація «Інгульська паланка Війська Запорозького низового». На відміну від чималого числа інших таких організацій, наші козаки відзначаються скромністю і більше уваги приділяють не розмовам про справи, а прагнуть бути справді діяльними. Вже десять останніх років поспіль ними незмінно керує отаман Валерій БОЦМАНЕНКО. Тож, дякуючи зустрічі з ним, я й подаю цей дуже коротенький (порівнюючи з історією розвитку організації) матеріал про справи й задуми криворізьких козаків.
... Читати далі »

Згідно конституційної норми ( ст. 124 Конституції України), правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. У статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про завдання суду сказано, серед іншого, наступне: «Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України». Та чи завжди це право забезпечується у відповідності з законом? У разі невиконання суддею норм основних засад судочинства виникає питання його відповідальності. І ми, громадяни, маємо право знати про це, і вміти користуватися своїм правом для відновлення законності. Нижче у скороченому вигляді подаємо роз’яснення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо дисциплінарної відповідальності суддів та зразок заяви щодо неправомірної поведінки судді, розміщені на сайті цієї установи.
Дис ... Читати далі »

Здається, страшне минуле мало б навчити нас тому, що тоталітарні режими налаштовані у діях своїх проти українського народу: проти його мови, проти його культури, проти його прагнення до волі. Доказом жахіття дій тієї влади є загибель мільйонів українців, які стали жертвами нацизму і сталінізму ще у двадцятих-сорокових роках минулого століття за часів Радянського Союзу. Але, на превеликий жаль, треба визнати, що те минуле нас так і не навчило цінувати своє, українське, цінувати свою волю, свободу слова і перші завоювання демократії молодої Української держави. А тому цим неуцтвом нахабно користується нинішня влада, особливо місцева (обласна і криворізька), нав’язуючи нам «вчорашні» зразки часів «імперії зла».
Я точно не знаю (можу тільки дуже віддалено уявити), що зробили б, наприклад, поляки з представниками центрально ... Читати далі »

2 лютого виповнилося рівно 200 років від дня народження Євгена ГРЕБІНКИ. А народився він 1812 року в родинному маєтку Убіжище (тепер – село Мар’янівка, що на Полтавщині). З нього виріс поет, прозаїк і видавець. Чим він відомий? А хоча б знаменитими на увесь світ віршами, які лягли в основу романсу «Очи черные, очи страстные…». І ці рядки пережили його на багато десятиліть, бо їх автор прожив усього 36 років…
Щоб зрозуміти, хто ж такий Євген ГРЕБІНКА і яку цінність він має як літератор, звернімося до людини, справді авторитетної: до лауреата Шевченківської премії, доктора філологічних наук, професора кафедри теорії літератури і компаративістики Київського національного університету імені Тараса ШЕВЧЕНКА Михайла НАЄНКА. У своїй книзі «Художня література України», яка вийшла у світ 2005-го року у видавничому центрі «Просв ... Читати далі »

Редакція одержала таке довгоочікуване повідомлення від Ініціативної групи громадян, які відстоюють ідею створення Національного парку «Інгулецький степ»:
До Криворізького районного суду Дніпропетровської області 13 грудня 2011 року звернулась громадянка ДЬЯКОВА Світлана Вікторівна із заявою про забезпечення позову по справі за своїм позовом до ТОВ «Граніт Груп» та Криворізької райдержадміністрації Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. У цій заяві вона просила винести ухвалу про забезпечення позовних вимог шляхом заборони ТОВ «Граніт Груп» вчиняти будь-які дії по розробці гранітного кар’єру на територіях Недайводської та Лозуватської сільських рад, а саме: заборонити зняття, перенесення ґрунту на орендованій земельній ділянці, проводити вибухові роботи на земельній ділянці, розміщувати машини, техніку, яка використовується в роботах по розробці гранітного кар’єру.
Суддя БОНДАРЧУК Г. Д., розглянувши заяву про забезпечення позову ... Читати далі »

Продовжується передплата на “Промінь Просвіти” на 2012-й рік. Наш індекс - 96111. Вартість передплати (включно з оплатою поштових послуг) складає: на 3 місяці-5,43 грн., на 6 місяців-9,21 грн., на рік-17,22 грн. Газету можна передплатити з будь-якого місяця, завітавши на пошту до 25 числа попереднього місяця.
Якщо Ви не знайдете газету у Каталозі передплатних видань Дніпропетровської області, або Вам відмовлять у передплаті, звертайтесь у відділ передплати Криворізького поштамту за тел.(0564) 92-43-41, а передплатники Дніпропетровська та інших населених пунктів області можуть звернутися у відділ передплати обласної дирекції «Укрпошти» за тел. (056) 770-32-20.
Прохання також повідомляти про такі випадки редакції газети за телефонами: 067-568-39-73 або 401-58-03.

Редколегія

На цій сторінці – деякі свідчення й розповіді про події з глибини десятиліть. Про те, які випробування випадали на долю українського слова, на долю української мови, що потерпала від утисків протягом століть. І сьогодні важливо над тим замислитись, бо в Кривому Розі діє геть знахабніла влада, яка навіть на рівні перших осіб гребує нею, натомість дозволяє рейдерам називатися просвітянами і фактично є учасниками мовно-інформаційної окупації, яка в місті відбувається. Тож ми й сьогодні мусимо визнати актуальними слова, сказані великим Олесем ГОНЧАРОМ більше двох десятиліть тому, у яких він зазначав мету, з якою все це ще тоді робилося: «щоб дедалі більше виростало людей ніяких, безпам’ятних, апатичних, - окрім бормотухи, байдужих до всього, - щоб замість мислячих свідомих громадян мати перед собою натовпи спримітизованих, заду ... Читати далі »