Про те, що в Кривому Розі відбувається окупація інформаційного простору і мовна окупація, годі сперечатися, бо така реальність. А справа в тому, що, з одного боку (відповідно до отриманих даних перепису населення 2001 року), у місті 79,9 відсотка вважають себе жителями української національності. З іншого ж, - тут уже п’ятий рік поспіль регулярно виходить з друку лише одна (!) газета виключно українською мовою (та й то – абсолютно на громадських засадах).

АВТОРСЬКИЙ колектив, в якому об’єднались вчені та державні службовці Дніпропетровська, в минулому році видав «систематизоване самодостатнє джерело сучасної просторово – часової інформації про соціо – еколого – економічний стан Дніпропетровської області»*.

Всі історичні аналогії неуникнено є тією чи іншою мірою штучними. Проводячи паралель між Директорією та умовним "помаранчевим" ("помаранчево-сердешним") табором 2005-2008 років, ризикуєш мимоволі впасти у гріх порівняння cучасного Заходу з Антантою, Росії путінської з білою Росією Денікіна і так недалеко аж до геть неадекватного порівняння Кучми зі Скоропадським (причому ще незрозуміло, куди за таких розкладів подіти Януковича). Тому я зроблю вигляд, що першу паралель тут і не проводжу.
Хотілося б натомість забити осиковий перпендикуляр – у ті українські рукотворні біди, у ті "розрухи в головах", що занапастили Україну тоді і знову несуть загрози сьогодні.

ОТЖЕ, СТУС писав і там, де писати вже було злочином. Тим паче такі речі, як «З таборового зошита». Ці 16 клаптів займають у книжці 12 сторінок, але їхня вибухова сила була такою, що погубила й самого Василя. Я вважаю, що однією з причин його знищення була поява в друку на Заході цього тексту. Друга причина – підготовка до висунення його творчості на здобуття Нобелівської премії.

ХТО створює найстрашніші диктатури, найжорстокіші політичні режими та найогидніші тиранії? Путін, Сталін, Гітлер, Пол Пот чи Мао? А може, політичні партії - радянські комуністи, німецькі соціалісти чи китайські маоїсти? Чи то спецслужби - НКВД, КГБ, Гестапо, а чи бойовики - червоні кхмери, хунвейбіни та комсомольці? Ні, і ще раз ні. Тобто без цієї сволоти не обійтися, проте її не досить для існування диктатури. Судіть самі - Путін не доїде до кожного села, та й навіть у меншенькій Україні 29 тисяч населених пунктів. Якби наш президент захотів відвідати кожне поселення і встановити там диктатуру, йому б знадобилося 80 років, це якщо працювати без вихідних та закордонних саммітів. КГБ, чи як його зараз називають, СБУ, теж насправді не має настільки довгих рук. Районне відділення у тихому провулку - от і вся потуга.

25 років тому, вночі з 3 на 4 вересня 1985 року, в карцері установи ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського району Пермської області, на Уралі, загинув поет і правозахисник Василь СТУС. Про обставини й причини смерті кандидата на Нобелівську премію свідчить і розмірковує тодішній в'язень цього табору.

...Летять шкереберть минулі напрацювання, вчителі та батьки не знають, за що їм спершу хапатися, а старшокласники чухають потилиці: невідомо, за якою системою їм доведеться складати випускні чи то тести, чи то іспити і яким чином зараховуватимуть абітурієнтів до вишів...

БАГАТО чого змінилося за майже двадцять років формальної незалежності України, але одна обставина залишилася незмінною, а дехто вважає її навіть гіршою, ніж була. Яка б влада не приходила, які б гасла не висувала, але журналістика продовжує перебувати в зоні підвищеної небезпеки. Здавалося, стільки списів було зламано в країні внаслідок переслідувань журналістів, стільки трагедій за двадцятиліття вже вписано в сумні сторінки історії України, але це не зупинило головної тенденції: український журналіст як такий є потенційною мішенню для нападу і розправи.

Протягом 1918-1919 років Україна тричі втрачала свою столицю. Вперше – в ніч з 7 на 8 лютого 1918, коли виснажені тижневими боями з большевицькими заколотниками в Києві, його оборонці – Січові Стрільці, Гайдамацький Кіш Симона ПЕТЛЮРИ та кілька з українізованих частин не могли вже втримати нового ворога – кількатисячний «червоний» загін МУРАВЙОВА, який, обстрілюючи Київ з важкої артилерії, 5-го числа вдерся по залізнічному мосту через Дніпро.

У іншому (незнаному) житті
Ми будем іншими, але все ж будем,
Хоч світ залишимо у забутті
Чи з Магометом, чи з Христом, чи з Буддою...