ВЧЕРГОВЕ в рамках Партнерства з відродження річки Саксагань 18-19 січня цього року відбулися зустрічі українських і польських партнерів. Цього разу з Польщі приїхало двоє: координатор Спілки українсько-польських громадських організацій Асоціації агенцій регіонального розвитку України та Польщі. Єжи ДАРОВСЬКІ і представник тамтешньої громадської організації «MILA» Ані ЯЖЕМБСЬКА (на світлині). Важливість зустрічі була, зокрема, і в тому, що відбулися звітно-виборні збори Секретаріату Партнерства, а також обрали координаційну раду в новому складі. Матеріали про це розміщені на сайті Партнерства за адресою http://www.vidrispartner.org.ua/ У цьому ж числі газети повідомляємо, що головувати в Секретаріаті залишилося Криворізьке міське правозахисне товариство, а також зосереджуємо увагу наших читачів на одному з найважливіших, на наш погляд, питань: стосовно збереження промислової спадщини Кривого Рогу. Один з них, резолюція громадської науково-практичної конференції (теж розміщена на ресурсі Партнерства), стосується зібрання з цього питання, яке розглядалося в кінці грудня (публікація про це була в першому числі нашої газети за цей рік).
Як на мене, то це був чи не найважливіший момент цьогорічного зібрання учасників Партнерства з відродження річки Саксагань, де найдієвішими виявилися дві особи: Микола КОРОБКО, голова Криворізького міського правозахисного товариства (який, до речі, був і залишився головою Секретаріату Партнерства) і одна із засновниць товариства, кореспондент газети «Промінь Просвіти» Валентина КРИВДА.

Остання (після того, як звернулася з інформаційним запитом до секретаря Криворізької міської ради Сергія МАЛЯРЕНКА), отримала наприкінці грудня відповідь за підписом начальника управління культури і туризму виконкому Н. СТРИГИ. Запит і відповідь стосувалися долі будинку Федора Матвійовича МЕРШАВЦЕВА. У відповіді, яку зачитала Валентина Олександрівна, зокрема, йшлося про таке:

«Перелік пам’яток Дніпропетровської області в цілому був сформований у 1970-1990 роках на підставі рішень викокому обласної ради згідно з вимогами Закону Української РСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури». До переліку пам’яток було включено понад 120 пам’яток міста Кривого Рогу. Згідно з п.3 прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» ці об’єкти визнаються пам’ятками відповідно до цього Закону, а отже зберігають свій статус та перебувають під захистом держави.

На даний час у місті сформовано єдиний реєстр об’єктів культурнорї спадщини, який включає 88 пам’яток історії та монументального мистецтва, 18 – архітектури і містобудування, 14 – археології. Згідно з розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 158-р від 12.04.1996 «Про затвердження переліку пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області» (архівна копія додається) будинку Ф.М.МЕРШАВЦЕВА у зазначеному переліку немає...»

А Микола КОРОБКО у своєму виступі зазначив, що він нині уважно вивчає промислову спадщину Кривого Рогу, і виявилося, що місто, яке було відоме як промислове ще на всю Російську імперію, потім – на весь Радянський Союз, а нині – на всю незалежну україну, «зовсям не має пам’яток промислової архітектури, не зареєстровано жодного…». Бо те, що внесено до реєстру, це «в основному, меморіальні комплекси в Кривому Розі і пам’ятки радянського періоду». А для нього як криворіжця важливо, щоб були пам’ятки промисловості, як це, наприклад, спостерігається в сусідній Польщі, бо там пам’ятки 100-200-літньої давності частково навіть «використовуються зараз за певним утилітарним призначенням, там збережена вся фактура, все те, як воно колись було». Він продовжив і підкреслив: «Так, можна привести й показати діючий карєр чи шахту, то на даний момент це людину зацікавить. А якщо глянути на те, як це відбувалося сто років тому, то де воно? А якщо де-небудь і є, то воно невідоме. І це найстрашніше. Тим більше, що в місті є гірнича інтелігенція. Є величезний потенціал, а влада що робить? Є будівля – пошвидше здихатись, а якщо там є метал, то здати в металолом, реалізувати – і на цьому все…».

І це дуже показово. Особливо з огляду на той незаперечний факт, як місцева влада роками й десятиліттями навсібіч заявляла, що «Кривой Рог – это город руды и метала». Тобто, діяльність людей. які все це робили, криворізьких трудівників, їх не особливо цікавило, бо йшлося про руду та метал. А щоб пам'ять залишилась про те виробництво 200, 100 чи навіть 50 років тому, про це вона не замислювалася. Тож і виходить, що величезне промислове місто, за площею друге Україні, а за довжиною – третє в світі втрачає пам'ять про свої основи.



Сергій ЗІНЧЕНКО