ТЛЯ НА ПОСАДІ (Байка-памфлет)
Там, де квітує воля до життя, Де все до сонця повертає очі, З росою тягнеться у майбуття І ця комаха, до рослин охоча.
Звичайна Тля, мала й непоказна, Що смокче зграями рослинні соки, В росі купається і твердо зна Про свою місію, «божественно високу».
- Я із небес упала і зросла, Щоб вами правити і в правді жити, А значить, де б я з вами не була, Ви мене маєте завжди любити, -
Такі слова із вуст малої Тлі, Що сік смоктала із куща Калини, Мільйонами розносили її Пихаті родичі садами України.
А ще – городами, де грона зграй Своіх підлеглих щільно обліпили. Вже й сил нема (лягай та умирай), А Тля все твердить, щоб її любили...
--------
Та дрібнота, що пнеться на пости Народом правити, вже має знати, Що тля – це не народні депутати. Всіх паразитів маємо знайти. І - не любити їх. Карати треба За нашу кров і за брехню про небо.
Сергій ЗІНЧЕНКО, 19 вересня 2014 року
|