PP

     П`ятниця, 23.08.2019, 09:46



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2014 » Травень » 15 » Озброїти ворога
21:34
Озброїти ворога
Українська державність може коштувати кілька сотень мільйонів доларів. І це навіть не чисті гроші, а лише суми укладених із ворогом контрактів, які не ризикує розірвати влада країни навіть в умовах реального збройного протистояння. Лише відмовляючись визнати факт війни, Україна в особі нинішнього керівництва поводиться дуже дивно і незрозуміло. Що вже казати про нелогічні дрібниці, якими так і кишать незграбні спроби влади навести лад у країні. І якщо на початку все це ще можна було списати на недосвідченість неокріплої системи чи на саботаж залишків колишнього режиму, то тепер проблема радше нагадує диверсію державного рівня. Де-факто вже другий місяць триває війна з ознаками етнічних чисток та фактичною анексією частини території, і всім зрозуміло, що ситуація цим не закінчиться. Але чи є насправді бажання зупинити агресора – запитання без відповіді.На жаль, усе бачиться доволі сумно, і, незважаючи на певні локальні перемоги, вістки з фронту аж ніяк не вселяють оптимізму.
Ще наприкінці березня т. в. о. генерального директора Укроборонпрому Юрій Терещенко заявив, що державний концерн припинив постачання зброї і військової техніки в Російську Федерацію. Сталося це після кількох гучних скандалів. Та, як твердять джерела Тижня, інформація насправді не зовсім правдива. Надходять сигнали, що війсь­ко­во-технічна співпраця триває. Низка державних підприємств і досі виконують контракти, киваючи на цілий ряд причин, які не дають змоги відмовити їм у такому задоволенні. Проблеми, мовляв, лежать у соціальній площині – зупинка виробництва викине на вулицю десятки тисяч людей. Утім, ціна питання, як можна підозрювати, не лише в людях. Є ще щось, із чим розстатися буває важко навіть під загрозою смерті, – гроші. По факту розірвання деяких контрактів видається для нової влади дуже болючим, адже це величезні втрати. Можна ще змиритися з контрактами в межах мільйона доларів, але коли йдеться про сотні мільйонів, то це фактично нереально. Тому ці контракти, попри заяви, не зупинилися і хтозна чи зупиняться.
Як заявив нещодавно Путін, він переконаний у тому, що Україна не має іншого виходу, як і далі постачати зброю до РФ, бо інакше її оборонний комплекс очікує катастрофа. І він не кидав слів на вітер. Проблема справді є, і корені її доволі глибокі, адже тягнуться з часів, коли наша економіка на 100% була інтегрована в економіку СРСР. Відтоді багато що змінилось, але й досі українська і російська воєнки тісно взаємопов’язані.
У відсутності комерційної логіки українських чиновників та підприємців важко запідозрити. Їхня залізна аргументація могла би втішати, якби не видавалася занадто цинічною, якщо не безглуздою. Перед Другою світовою СРСР мав дуже тісні зв’язки з Німеччиною, але 22 червня після нападу Гітлера без жодних зволікань припинив свою військову співпрацю, попри всю економічну недоцільність. Ніхто навіть не додумався сказати, що від цього впаде ВВП країни. Тому вся згадана складна аргументація насправді не варта виїденого яйця, бо як мінімум дає підстави нашим західним партнерам сумніватися в щирості бажання української влади воювати з Росією чи боронити незалежність. А на тлі відмови США та ФРН постачати зброю РФ така гра в котика та мишку взагалі бачиться ідіотизмом.
Народний депутат Юрій Сиротюк (ВО «Свобода»), член парламентського Комітету з питань нацбезпеки, запевняє, що не раз звертався до чиновників із цього питання, але жодної конкретної відповіді так і не дістав. «Зок­рема, мене турбувало, що наше підприємство «Арсенал» і далі виробляє головки самонаведення до ракет класу «повітря – повітря» Р-73, «Мотор Січ» узагалі не згорнула співпраці, «Артем» випускає ракети класу «повітря – повітря» середньої дальності Р-27 для російських літаків, у Малині Житомирської області склади були забиті й готові до відвантаження. Навіть робітники протестували проти того, щоб озброювати РФ, хоча мені частина керівництва держави каже, що це вдарить по тих людях, – розповідає депутат. – Я вважаю, що повне розірвання військово-технічних зв’язків між нашими країнами поставить північного сусіда в гіршу ситуацію. Річ у тому, що весь ядерний боєзапас останнього обслуговується державним підприємством «Південмаш», Дніпропетровськ. Відповідно припинення співпраці Росії з Південмашем ставить на межу краху обслуговування її ядерного потенціалу. Ті ракети й так невідомо чи ще літають, бо технічно відсталі, але без обслуговування взагалі перетворяться на брухт і становитимуть небезпеку для самих росіян. Відповідно тоді Путінові доведеться або шукати шляхів перемир’я, або захоплювати Дніпропетровськ».
У разі явної агресії в Донецькій та Луганській областях Україна відразу втратить частину свого військового потенціалу. Наприклад, знаменита «Кольчуга» виробляється на Луганщині. Єдиний патронний завод теж у Луганську. Загалом на території Східної України є величезні склади зброї, евакуйовувати які також ніхто не збирається. Зокрема, найбільший у Європі склад військової техніки в Артемівську. Сотні тисяч одиниць можуть потрапити в руки ворога, й в Україні, як наслідок, виникнуть проблеми навіть зі стрілецькою зброєю та боєзапасами до неї.

Роман МАЛКО,
сайт часопису «Український тиждень», 12 травня 2014 року
(У скороченому вигляді)
Переглядів: 467 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: