Ті з нас, кому довелося брати участь у подіях Київського Майдану, добре пам’ятають, як духовні отці різних віросповідань ні на мить не полишали повсталий народ, вселяючи в кожного усвідомлення віри і правди. Були там і поодинокі священики Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом. Але ж їхня церковна ієрархія свої симпатії Майдану ніколи не дарувала. Ні для кого із криворіжців не є секретом те, по чийому боці був і владика Криворізької єпархії УПЦ МП Єфрем. Жоден священик цієї конфесії на криворізький Майдан не прийшов, і паству свою від революційної «смути» вони успішно вберегли. Та як могло бути інакше? Адже сам московський архіпастир цієї церкви визнає лише «єдіний рускій народ» і «єдіную рускую православную церковь», а його глашатай в Україні, прес-аташе Одеської єпархії Української православної церкви Московського патріархату отець Сергій (ЛЕБЕДЄВ) у свій час навіть запропонував ЯНУКОВИЧУ вирішити всього лише за місяць проблему осоружного для «руского єдінства» так званого розколу, ліквідувавши реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП).
Переможна хода Майдану змела режим ЯНУКОВИЧА, розбила імперські плани ПУТІНА –Кіріла щодо України, поставила вимогу покінчити з проросійською ідеологією владних кланів. Дійшла черга до позбавлення нашого життєвого середовища від символів тоталітаризму радянських часів, розпочався «ленінопад». Позбулася п’єдесталу і кам’яна постать вождя революції, що вінчала площу його імені у нашому місті. Чи сприяла криворізька влада процесу ліквідації ідеологічних здобутків комуністичного будівництва, чи висловилася на користь цього процесу церква московського підпорядкування? Такого не було. То хто мав би вирішувати питання про те, що має постати на місці пам’ятників, споруджених на честь гнобителів українського народу? Правильно, - народ-переможець і нова обрана ним влада! Що маємо у підсумку? Поспішну таємну операцію старої регіональської влади і владики Криворізької єпархії УПЦ МП Єфрема – воздвиження на ленінському п’єдесталі хреста, що застерігатиме всіх нас на прийдешні часи «от неверия, раскола и ересей» та спрямовуватиме на незмінне рівняння на Москву! Як не на безбожно-совєтскую, то на православно-самодержавную, кіріло-путінскую!

Микола КОРОБКО