PP

     П`ятниця, 23.08.2019, 12:23



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2011 » Листопад » 13 » Володимир АЛЄЙНІКОВ про Володимира МИХАЙЛИЧЕНКА: «Пам’ятник би йому поставити… А чому б ні?»
20:26
Володимир АЛЄЙНІКОВ про Володимира МИХАЙЛИЧЕНКА: «Пам’ятник би йому поставити… А чому б ні?»
Кілька днів тому в нашому місті побував відомий на всю Росію і далеко за його межами поет Володимир АЛЄЙНІКОВ (нагороджений, до речі, різними високими преміями, і не раз ішлося навіть про те, аби його номінувати на Нобелівську премію в галузі літератури), дитинство і юність якого проходили у нас, у Кривому Розі. Він був організатором переслідуваної тоді, в Радянському Союзі на початку 60-х років, творчої групи «Смог», яку було створено ним і Леонідом ГУБАНОВИМ у Москві. І ось тоді, у 1962-1964 роках, у нас в Кривому Розі теж була міцна поетична група юнаків, які ще тільки закінчували навчання в школі й починали самостійне життя (це, зокрема, нині вже покійний поет Юрій КАМІНСЬКИЙ, живі і діючі Рудольф КАН, сам Володимир АЛЄЙНІКОВ та інші). Так от, про ту свою поетичну діяльність, про минуле та сьогоднішнє російський поет, який останні двадцять років проживає в Криму у Коктебелі, розповідав у міській виставковій залі, куди привіз на виставку свої картини, які розмістилися в одній залі. За його словами, це тільки малесенька часточка тих картин і малюнків, яких тисячі, котрі розкидані у приватних колекціях та музеях по всьому світу. Але, зрозуміла річ, інтелігенція Кривого Рогу, яка прийшла на цю виставку, цікавилася, передусім, його поетичною творчістю. І він читав вірші, а відповідаючи на запитання, згадував про минуле і розповідав про свої найближчі плани. Посеред іншого, він також (хоч і дуже коротко) розповів про яскравого і дуже талановитого нашого українського поета з Кривого Рогу Володимира МИХАЙЛИЧЕНКА, про вшанування пам'яті якого (а цього року йому виповнилося б 75) влада, по великому рахунку, майже не турбується, а просто ідуть якісь розмови, не більше того…
І от у цьому числі до уваги наших читачів – коротесенький уривок із виступу Володимира АЛЄЙНІКОВА, в якому він розповідає про Володимира МИХАЙЛИЧЕНКА.
«Це абсолютно унікальна, виняткова людина найчистішої душі і серця. Щоб так людина любила свою Батьківщину. Свій край…Всі ми, звичайно, любимо, і я – теж. Але у нього цей йшло ніби як пісня, що не змовкала…Трагічна людина. І дуже трагічно все складалося. Адже його високо цінували і ТИЧИНА, і ГОНЧАР, і інші всі київські поети й письменники. Адже коли нас у 1964 році запросили на нараду, Юрія КАМІНСЬКОГО, Володимира МИХАЙЛИЧЕНКА, мене, в «Придніпров’я» (це було в Дніпропетровську), там у нього був просто величезний успіх, і вірші його одразу опублікували в газеті. А скільки розмов тоді про нього було!.. Тобто – справжня зірка, розумієте?..
Тоді вже був знаменитий ВІНГРАНОВСЬКИЙ (хоч йому тоді й тридцяти ще не було), ДРАЧ та інші знамениті, то Володя абсолютно вписувався туди. Навіть більше того, у нього все написане настільки своїм було… Я й сьогодні хвилююся, коли згадую наші розмови з ним один на один, очі в очі… Це видатний поет і видатна людина, розумієте?.. Пам’ятник би йому поставити… А чому б ні? Адже ставлять нині кому трапиться… Є ще одна якість у його віршах. Справжня українська поезія – це та, яку не можна перекласти на іншу мову. Вся ця фонетика., вся ця побудова речень, розумієте?.. В принципі-то можливо, й перекладають… Але хто б не перекладав ТИЧИНУ або ШЕВЧЕНКА на російську, нічого путнього ж не виходило з цим…ТИЧИНА – геніальний поет (тут ніяких сумнівів немає). І ВІНГРАНОВСЬКИЙ – великий поет, його теж неможливо точно перекласти на російську, бо це – мови дуже близькі... Тому й треба читати ВІНГРАНОВСЬКОГО й МИХАЙЛИЧЕНКА українською, ГАЛЧЕВСЬКОГО – польською. І нас від цього не поменшає, а навпаки – тільки стане більше, чи не правда? Це дуже цінно й свідчить про справжність написаних віршів. А Володя МИХАЙЛИЧЕНКО – це справжня людина. Я знаю, що багато його текстів зникло десь, але навіть і те, що залишилось, само за себе промовляє… Він - тутешній, свій, наш, ви розумієте? Мені зараз деякі епізоди пригадалися… Він був як ходяче полум’я, це безперервне пульсуюче горіння, що відчувалося. І коли я дочку його позавчора побачив, то подумав, а скільки ж у ній є того від Володі!.. Бо він при всій своїй ліричності міг якось так подивитися, що всередині в тобі щось аж змінювалося…».

Сергій ЗІНЧЕНКО

Володимир АЛЄЙНІКОВ під час перерви-відпочинку під час зустрічі зі своїми шанувальниками у міській виставковій залі.
Фото автора.

Переглядів: 764 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: