 Встановленню дипломатичних відносин між Україною і Росією днями виповнилось 20 років. Своїм баченням відносин між двома державами та перспектив України в ЄС з УНН поділився міністр закордонних справ (2007-2009 рр.) Володимир ОГРИЗКО.
- Володимире Станіславовичу, як би Ви могли охарактеризувати відносини між Україною та Росією за двадцять років?
- Вони, власне, є визначальними в розумінні вектору розвитку України. За двадцять років вони мали свій певний розвиток і мені здається, що головним у цьому двадцятирічному періоді був той, коли з українського боку нарешті почали говорити про українсько-російські відносини відкрито і говорити правду. Бо якщо ви згадаєте період з 1991 по 2005 рік, то насправді про українсько-російські відносини говорили як про покійника – або щось дуже позитивне, або ніяк. Хоча проблем там було надзвичайно багато. Вони нікуди не дівались, але їх якось вміло намагались приховати під декларації про стратегічне партнерство та інші речі. Мені здається, що період з 2005 по 2010 рік був дуже корисним, тому що нарешті було розпочато публічний діалог про те, що є суттю цих відносин, що їм заважає розвиватись і яким чином можна долати ці проблеми. Тепер останні два роки з'являється спроба з одного боку їх знову повернути в це тіло: тільки добре або нічого. Але з цього, як ми бачили, нічого не виходить. Тому що у кожної країни свої інтереси і якщо вона їх збирається захищати, то вона мусить це робити. І ми бачимо, що дуже багато тем, які свідчать про те, що у нас різні інтереси, і таким чином я з цього роблю висновок, що ми рухаємось в цих відносинах у правильному напрямку і цей напрямок полягає в тому, що кожна країна має відстоювати свої інтереси належним чином.
- Останнім часом дуже жваво обговорюється питання так званої "сирної війни" між Україною та Росією. На Вашу думку, з чим це пов'язано?
- Йдеться, власне, не про сир. Це дуже спрощене бачення того, що відбувається в українсько-російських відносинах. Сир, труби чи карамель, що завгодно в цьому плані може виникнути – це лише наслідок, а причина в іншому – в тому, що нас знову хочуть зробити частиною Російської імперії вже під іншою назвою. Тепер ця назва – Євроазійський Союз. Була Російська імперія, був Радянський союз. Тепер хочуть зробити Євроазійський союз, але від зміни назви сутність цього явища не змінюється. Це спроба поставити нас на коліна і затягти за вуха, за все, що завгодно, в цей союз. І те, що Україна каже: ні, ми не хочемо бути частиною цього союзу, тому що ми там не матимемо права голосу і за нас вирішуватимуть все в Москві, – ось тому і виникають: сьогодні сирна війна, завтра буде трубна війна, післязавтра буде карамельна війна чи будь-яка інша. Чи газова війна, яка у нас перманентна і не припиняється.
- Один з Ваших колег сказав про те, що правила дипломатичного протоколу не передбачають того, аби міністр аграрної промисловості їздив зустрічатись з головою Росспоживнагляду. Чи дійсно це так і Миколі ПРИСЯЖНЮКУ не потрібно було минулого тижня їздити до Москви?
- Це правильно, безумовно. Є норми дипломатичного етикету, протоколу, і ми повинні, безумовно, керуватись ними. Інакше йдеться не про приниження якоїсь конкретної особи, а про приниження цілої держави. Тому я згоден із колегою, що таких речей допускати просто не можна, але, на превеликий жаль, ми це маємо.
- Від відносин з РФ до євроінтеграції. На Вашу думку, коли буде парафовано угоду про асоціацію з ЄС?
- Це, власне, особливого значення вже не має. Я думаю, що вона може бути парафована і через тиждень, і через два тижні, і через три тижні. Це відбудеться безумовно. Тут ні у вас, ні у мене, ні у кого не може бути жодних сумнівів. Мова про інше – це тільки початок процесу. Парафування документу – не означає, що він набуває чинності. Його потрібно підписати. А для цього повинна бути політична воля обох сторін і потім ратифікація. І от ті проблеми, які ми маємо сьогодні у внутрішній політиці, і стають на заваді двом наступним крокам – підписанню і ратифікації. До тих пір, поки сьогоднішнє керівництво не переформатує свою внутрішню політику, не переорієнтується і не повернеться до тих засад демократичності, які дозволили цій владі і стати владою, до тих пір, на превеликий жаль, великі та дуже вигідні для України перспективи євроінтеграції будуть заморожені. Тому сьогодні потрібно говорити про те, що нам конче необхідно повернутись до тих демократичних засад, які ми мали ще два роки тому. Без цього рух до Європи буде заблоковано.
Наталія МЕЛЬНИК, УНН , 17 лютого 2012 року
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
