Головна » 2013 » Квітень » 1 » Громадянська трибуна. Не довелося тут побачити українців «з розправленими руками, зі змитою лудою»
16:40 Громадянська трибуна. Не довелося тут побачити українців «з розправленими руками, зі змитою лудою» |
 Велич Тараса Григоровича Шевченка, як на мене, полягає в тому, що образи його творів, ідеї, думки, викладені в його творах, не втрачають актуальності і для прийдешніх поколінь. Його творчість за суспільною значимістю не можливо порівнювати з творчістю Олександра Пушкіна. Останній своїми творами підтримував царизм і колонізацію інших народів, демонізуючи повсталих, зображуючи їх варварами, як це, зокрема, стосується образу гетьмана Івана Мазепи в поемі «Полтава».
Красномовними щодо своєї спрямованості є такі слова поета з поеми «Єретик»:
«Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить,
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми віддає!..».
«Прозрійте, люди, день настав!
Розправте руки, змийте луду,
Прокиньтесь, чехи, будьте люди,
А не посмішище ченцям!..».
Перипетії сучасної державної політики повсякчас повертають нас до необхідності усвідомити сенс поетового заклику до всіх нас: «Розправте руки, змийте луду, прокиньтесь, …, будьте люди!»
Ці слова залишаються однаково злободенними і в часи голодоморів і гулагів, і в часи наростання загроз втрати державності через економічний зашморг збоку забезпеченого енергоресурсами сусіда.
У місті панує атмосфера недоброї пам’яті адміінстративно-командної епохи з усією її показушністю та «об’язалівкою», зі зручним облаштуванням себе «любимих».
Коли рік тому адміністративно-партійний вождь обласного маштабу Олександр Вілкул зробив ставку на мажоритарника Глазунова,відразу закрутилася машина адміністративного ресурсу: ударними темпами пішло латання дорожного покриття центральних вулиць,облаштування павільйонів транпортних зупинок, розташованих між кам’яними постаттями «борців за Україну» -Щербицького та Ульянова. Дісталося навіть на споруження погруддя Тараса Шевченка.Є й особистісний ефект від переможної виборчої кампанії регіонала Глазунова: помічником обраного депутата-регіонала прилаштували сина голови Верхньодніпровської держрайадміністрації. Пан Глазунов, у свою чергу,викладається цілковито: він і за мовний закон «КаКі» - Колісніченка-Ківалова,і за закон про продовження пенсійного віку «для дорогих наших жінок», і за всіляке інше «покращання уже сьогодні».
І вже цілковито вихлюпується на поверхню свідчення єдності партії з народом у дні урочистостей і знаменних дат. Трапилася така нагода і в жовтні минулого року. Це був день міста і району,і всі бажаючі стали свідками параду в традиціях совєцької режисури, хоча можна стрверджувати, що подібне могло бути і плодом самоорганізації і ініціативи самого населення, яке забажало в черговий раз прославити рідне місто і свого народного депутата. Йшли «цехи за цехами» : лікарі у білих халатах, у супроводі двох машин швидкої допомоги, газівники з прапорцями партії регіонів, побіля машини-аварійки, пожежники, за спорядженою пожежною машиною, трудівники інших підприємств та установ… Нашвидкоруч почали з відкриття щойно спорудженого погруддя Тараса Шевченка. А далі йшли проспектом, що й досі носить ім’я натхненника червоного терору і вождя світового пролетаріату Воломира Ульянова ( Леніна), йшли під прапорами, які вподобали їхні казенні і приватні хазяї, що вийшли у керівництво з недавньої партійної номенклатури.
А це події останнього часу: на день народження поета до гранітного постаменту з його пластиковим погруддям підійшла група місцевих урядовців, вони поклали квіти, згадали про те, що майбутній академік Шевченко «в тринадцять літ пас ягнята за селом», і, не проявляючи надмірних почуттів, похапцем розійшлися.
Не довелося побачити українців «з розправленими руками, зі змитою лудою». Та й де там, коли на весь Верхньодніпровський район наші співгромадяни передплачують лише два примірники «Літературної України», дванадцять – «Променя Просвіти» і жодного примірника «Слова Просвіти». Але ж за вказівкою голови ВУТ «Просвіта» п. Мовчана призначений ним керувати обласною «Просвітою» п. Довгаль, зорганізував в Верхньодніпровську «справжніх діяльних» просвітян, результати діяльності яких говорять самі за себе!
Просвітяни ж , які не піддалися згаданим організаційним маніпуляторам, зустрічали перехожих біля пам’ятного знаку Тарасові Щевченкові з примірниками «Променя Просвіти», наголошуючи у розмовах з ними на актуальності геніальної Шевченкової творчості і в наші дні. Дякуючи учительству, ще шкілна молодь на урочистих захода х нагадує присутнім про Шевченкову поезію та пісні на його слова.
Негусто культурно-патріотичних заходів маємо у своєму місті і в своєму районі. Рідкісними є події, подібні до приїзду одеського поета Олекси Різника, який кілька років тому на Шевченківських заходах розповів про поета- дисидента Олександра Григоренка,що народився в селі Бородаївка нашого району. Та все це ніби кануло в безодню. Навіть посприяти виданню книги поезій нашого земляка дисидента у теперішньго керівника райдержадміністрації, колишнього вчителя, бажання не знайшлося.
Учітеся, брати мої…
Михайло СИМОНЕНКО, просвітянин, м. Верхньодніпровськ
НА СВІТЛИНАХ:
пам’ятник-погруддя Т.Шевченка;
пам»ятний знак Т. .Шевченку ( громадський проект);
діти читають Т.Шевченка
|
|
Категорія: ПРОСВІТА - ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬК |
Переглядів: 861 |
Додав: pprosvita
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
