PP

     Субота, 21.09.2019, 01:27



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2013 » Квітень » 1 » ГОВОРИЛИ ВІТРИ…
16:31
ГОВОРИЛИ ВІТРИ…
Я – трохи колюча, тривожна, сумна,
Проте не суди мене строго, коханий.
Коли я вмирала – цей світ не впізнав
Ні вірша мого, ні розлуки, ні рани.

Зарано побачила зірку в імлі.
Зарано взяла спрагле небо на плечі.
А в небі летіли сумні журавлі.
Вони – безумовно – поетів предтечі.

Болить моє серце. Одвіку – болить!
Хтось може назвати цей біль декадансом.
Мене всі печалі Вкраїни знайшли.
За мною не тужать світанки Провансу.

Люблю – не на жарт. Не на день. Не в кредит.
Люблю – бо замкнулося коло вогненне.
Хтось милому скаже: «Розлюбиш – іди».
А в мене вся кров почорніє у венах,

Якщо ти розлюбиш. Тому зрозумій –
Я кожної миті зітхаю тобою,
Радію – тобою. Молюся: «Ти мій».
В ім’я наших істин борюся з юрбою.

Не вір, що тебе зрозуміють пажі.
Не думай, що зможе любить одаліска.
Я – рідна тобі. А вони всі – чужі.
За нашим дитям тужить світу колиска.

Буденність ховається в шатах інтриг,
Та ми – збережем почуттів самоцвіти…
Мені говорили суворі вітри:
- Кохання – як сонце. Сліпому не світить.

03.01.2013

НОТАТКИ ДО НЕПРОЖИТИХ ДНІВ
Я тільки раз дорікала Небесам –
з Любові.
Я тільки раз утікала з Едему –
до тебе…
Не проси мене бути доброю
до ворогів і привидів,
бо Та, кого люблю,
не знесе ганьби і помре вдруге –
вже на твоїх руках.
Усе тимчасове у світі цьому.
Тільки любов – безсмертна й всемогутня.
Невже покинемо її саму
в лабіринті вагань?
Запам’ятай лиш одне:
таких, як я, не буває…
А Та, що по інший бік веселки –
не для тебе.

13.08.2012
Наталя ФЕДЬКО,
м. Дніпропетровск
Переглядів: 406 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: