Для початку – кілька цитат із матеріалів, опублікованих у загальноміській газеті «Червоний гірник», яка виходить в нашому наче українському місті. Достатньо буде навіть за один лише перший місяць цього року.
«В преддверии новогодних дней наши однопартийцы, представители молодежного крыла Партии регионов, посещают детские сады, интернаты и школы города – поздравляют ребят и вручают подарки» - в числі 1-му за 3 січня. «Так удавалось избежать массовых эпидемий в ходе афганской войны с участием Вооруженных Сил СССР. Ветеринары всегда помнили о заветах императора Петра І» - в числі 2-му за 10 січня. «Верховный ходил по кабинету очень медленно, даже лениво. То и дело бросал взгляд на большую карту Будапешта. Молча слушал собравшихся маршалов и генералов. Вдруг повернулся, ткнул мундштуком едва дымящейся трубки и сказал: «Взять к первому» - в числі 4-му за 17 січня.
Або – деякі красномовні заголовки. Під рубрикою «Партийная жизнь» у числі 7-му за 29 січня – заголовок «Евгений Удод: Криворожская парторганизация должна оставаться флагманом Партии регионов на Днепропетровщине». Під рубрикою «Партийная жизнь» у числі 8-му за 31 січня – заголовок «Политика конкретных дел – главное для криворожских регионалов»…
Більшість із процитованого – зі статей масивних: обсягом від півсторінки до цілої сторінки. При цьому ви, шановні читачі, мабуть, помітили, які саме історичні постаті вони пропагують, до роботи якої однієї конкретної партії привертають увагу, якою мовою написані та яке мають відношення до українських реалій? Приблизно така ж картина – в публікаціях газети й за інші два минулі місяці: лютий і березень. І дивує тільки одне: чому газета ще й досі подає на своїх сторінках матеріали переважно українською мовою, а не державною мовою сусідньої держави? Та й на запитання «Чому вона все більше розповідає то про так звану «Велику Вітчизняну», то про Афганістан, а історії України - майже не торкається (хіба що – про окремі свята щось таке напише, та й то, швидше за все, відбудеться привітаннями від посадовців)?» теж не хочеться шукати відповіді. Бо вона – на поверхні плаває.
Бо теми з історії України, з популяризації української мови та культури України не є цікавими для проросійськи орієнтованої місцевої організації Партії регіонів, вуха якої нахабно стирчать із кожного числа «гірничка». Тож не просто так красується в газеті рубрика Партийная жизнь», під якою російською мовою розповідається про пріоритети Партії регіонів. Мені іноді здається, що варто було б не просто зробити газету кольоровою, як це сталося з «Червоним гірником» з лютого цього року, а випускати її двоколірною: біло-синьою. Та й назву краще змінити й написати вгорі «Бело-синий Кривбасс. Газета местной организации Партии регіонов». Це щоб перестати бути фарисейською, щоб за вухами всі побачили і так зване обличчя, і геть зафарбовані очі, і доволі округлу фігуру, в основі якої – те, чим сідають на будь-яку посаду.
Сергій ЗІНЧЕНКО.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
