Коли людей спіткає якесь лихо, то вони звертаються до Бога за правдою і поміччю, а українці іще й до ШЕВЧЕНКА, бо, за висловом П.КУЛІША, це "національний пророк", сутність творчості якого чи не найточніше визначив І.ФРАНКО: «Він був сином мужика - І став володарем у царстві духа. Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком - і вказав на нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив біль¬ше, ніж десять переможних армій".
Як на мене, то у час денаціоналізації, коли було слабким національне самоусвідомлення, лише народна пісня та ШЕВЧЕНКІВ "Кобзар" утримали нас як націю. Ми вистояли як українці. Не тільки українці, а і європейці (особливо слов’яни) прониклися духом вольності, бо ж тільки воля може породити вільну людину, неволя ж завжди породжує раба. Славні українські державні діячі минулого мали на увазі цю народну аксіому. Так, приміром, побратим ХМЕЛЬНИЦЬКОГО полковник Іван БОГУН у переддень Переяславської рада говорив гетьманові: "Богдане, наша жона - воля, поґвалтована московитами, вона вродить раба" і "зламав до коліна свою лицарську шаблюку". /"Літ. Укр." І999р/
Ідея волі пронизує всю його творчість. Це по суті звернення до народу боротися і оберігати найсвятіше у житті людини - свободу та її духовність. Показовою у цьому відношенні є його поезія "Я не нездужаю, нівроку"
...Добра не жди,
Не жди сподіваної волі-
Вона заснула: цар Микола
ЇЇ приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру-
Та й заходиться ВЖЕ будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.
Таке розуміння ШЕВЧЕНКОМ ВОЛІ сприймалося і подобалося народові й надихало його на відстоювання своїх прав, на боротьбу з поміщиками, колонізаторами, загарбниками. За це його жорстоко переслідувала влада, обмежувала і цензурувала творчість поета.
Російська імператриця Катерина ІІ у 1775 р. зруйнувала Запорізьку Січ і віддала її німецьким бауерам-колонізаторам. Істинну народність поета підкреслює і те, що він засуджує і власний народ за мовчазне підкорення колонізаторам, а особливо - за те, що не чинить їм належного збройного опору.
Може чванитесь, що братство
Віру заступило?
Що Синопом, Трапезонтом
Галушки варило?
Правда! …ІІравда, наїдались,
А вам тепер вадить.
І на СІЧІ мудрий німець
Картопельку садить.
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить?
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й нас роздавила!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
/"І мертвим І живим.»."/
Мотив ненависті до ворогів Вітчизни зливається у ШЕВЧЕНКА з полум’яним патріотизмом, беззавітною сміливістю і хоробрістю українського народу, що імпонує нам і тепер. Люди, стомлені працею і безробіттям, надіями і розчаруваннями, відчайдушними сплесками активності і байдужістю зневіри, бо
Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить,
Розбойники, людоїди
Правду побороли,
Осміяли твою славу
І силу і волю
Єдиний шлях до свободи - свідома самовіддана боротьба. Час розплати настав: ...Благослови
На месть і на муки,
Благослови мої, Боже,
Нетвердії руки!
/"Єретик"/
Громовозвукою луною прокотилися по Україні та і по всій Європі ШЕВЧЕНКОВІ слова, прочитані напередодні загибелі за нашу українську свободу на Євромайдані вірменського хлопця Сергія НІГОЯНА:
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
I вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая! /"Кавказ"/
Нас закликають до слов’янської єдності. Це добре - єднаймось! А ось у передмісті Одеси вздовж залізничної колії, де щодня проїздять десятки пасажирських потягів, на бетонному паркані аршинними буквами було написано: "Славяне, думайте о будущем, нет такой нации украинцы". Читаємо. Думаємо. З цього приводу чеський будитель Карел ГАВЛІШЕК-БОРОВСЬКИЙ писав: «Я насамперед чех, а потім слов’янин». От і ми: «я спершу українець, а потім слов’янин". На стінах будинків та парканах Сімферополя, Севастополя та інших міст Криму час від часу можна було прочитати такі написи: "Самий хороший хохол - мертвий", "Хохлы! Бон из Крыма! Это исконно русская земля". Так і хочеться до цього блюзнірського витвору додати: загарбана й залита кров’ю корінного татарського населення. А влада ніби й не помічає діянь таких калєсніченків та ківалових або і всієї ВР Криму із її зверненням до Росії "по допомогу'". А чого вартий плакат "Где мы, там и Россия"!?
Воістину
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
/"І мертвим, і живим..."/
Виходець із родини кріпака, він закликав свій народ "кайдани порвати" боронити волю, як і предки наші боронили її, усвідомити себе українцями, господарями своєї землі, своєї долі, своєї держави. І народ прозріває. Поет своїм генієм осягнув усе складне і суперечливе українське життя, всю історію України й навчав співвітчизників:
Свою Україну любіть.
Любіть її ...Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За нею Господа моліть.
/ « У казематі» ХІІ/
Славій КАРПЕНКО,
м. Кривий Ріг
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
