PP

     Субота, 21.09.2019, 01:24



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2013 » Грудень » 30 » В СОБІ ДОЛАЮЧИ ОРДУ
20:04
В СОБІ ДОЛАЮЧИ ОРДУ
Стинає голови, хрести і квіти
Бездушна в люті, нежива орда.
Не здатна мислити, творити і любити,
Вона у праві нищити тверда.

Бо не права людські. Сліпі бажання
Жорстоких зверхників – її закон,
А натовп – це машина покарання,
Яка не знає меж і заборон.

І в нас та сила самості гарцює,
Що ладна розтрощити геть усе,
Коли не голова, а гнів працює,
І ти – мов кат, що зло в собі несе.

Таку ординську силу загнуздати
(Ту ненависть до не таких, як ти) -
Є крок до волі, котра нам – як мати,
Бо цілий світ готова вберегти.

Та тільки знову зверхності отрута
Серця збиває у ординський спис,
Який в шаленстві дикому, розкуто,
Над Україною загрозливо навис.

Уже дітей карає на Майдані
Ординська зграя за любов до мрій,
Уже у автозаки і в кайдани,
Невинних забирає лиходій…

Бажання нищити живе й красиве,
Що непокірно голову несе, -
Це звіра знак і та нестримна сила,
Яка для влади ладна геть на все.

І щоб її здолати і спинити,
Загнати звіра в клітку для катів,
Замало мрій, замало світ любити
Щоб встановити те, що Бог хотів.

Без віри в серці в істину високу,
Що сонечком цю землю зігріва,
Всі наші плани і наступні кроки -
Нікчемні, мертві, як і ці слова.

А тіло бездуховне – раб, та й годі,
Бо в ньому страх живе понад усе
Воно підвладне будь-якій природі.
І в першу чергу – тій, що зло несе.

Тому навкруг така пітьма безликих,
Зі страху зліплених живих істот,
А світлі задуми у криках диких
Вмирають, не піднявшись до висот.

Тому до істини нам так далеко
І правда мучиться серед брехні,
А із глибин у простір тільки клекіт
Летить і падає десь у лайні.

В собі долаючи орду звірину,
Ми зможем вирости. Та час іде,
А разом з ним неквапна Україна
У грізних сутінках кудись бреде.

Іван БІЛОХРЕСТ.
Переглядів: 322 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: