Президенту Росії Володимиру Путіну вигідна війна проти України, тому що це – «єдиний порядок дня», в якму він тепер може існувати. Таку думку висловив російський письменник Віктор ШЕНДЕРОВИЧ в інтерв’ю «Эху Москвы».
«Війна, яку Росія веде на території сусідньої держави. Крапка. Це головне, що відбувається зараз… Російські війська там є. Це Росія бере участь у збройному конфлікті на території сусідньої держави. Значно важливіше питання – зрозуміти нам: в ім’я чого, задля чого, якою є ціна? Ось у цьому важливі питання. Вчора я побував на одному світському заході. Мене згодом гардеробниця за давньою згадкою впізнала, виходячи зі старих телевізійних часів, і задала мені питання: «Що ж із грішми буде?»
Я нічого доброго сказати їй не міг. Вона сказала: «Гробові» вже проїдаємо. Що ж із грішми буде?». До цієї бабусі-гардеробниці ніяких претензій не маю. Вона не питала ні про Україну, ні про санкції. Вона не бачить ніякого зв’язку між політикою російської держави і тим, що вона проїдає свої «гробові», і їй не світить покращення. З бабусі багато не візьмеш. Ціна цієї війни? Чого ми там хочемо домогтися, чого ми там хочемо, на цьому Донбасі? Ясно, що тема «Новоросії» накрилася, що не буде ніякої «Новоросії». Навіть якщо припустити, що там переможуть ці хлоп’ята сепаратисти, зрозуміло, що там буде велике Придністров’я розміром із Бенілюкс. Що з цього Росії? Чому Росія витрачає нечувані ресурси на це?» - обурився він.
«Ми хочемо Третьої світової? Чого ми хочемо? Ми, росіяни, - не ПУТІН. Ось, якщо задати питання, з точки зору ПУТІНА: що там ПУТІНУ потрібно? – то тут є дуже проста, ясна відповідь. Ця шкатулочка, ця скринечка відкривається дуже просто: ця війна в інтересах путінської адміністрації, тому що це єдиний поядок денний, в якому він взагалі існує. Тому що економіку прос…ли, статус Росії прос…ли, 150 мільярдів викинули, обвалили країну, обвалили її економіку. Програли все, що можна програти. Тема ця, ось це виття телевізійне, ця наша тема в лапках «слав’янського братства», заради якого покладено 5 тисяч людей уже на смерть, ось ця тема – це єдиний поядок денний, в якому адміністрація Путіна взагалі має точку опертя для торгівлі міжнародної, по-перше. По-друге, всередині Росії має якусь…за цих правил гри він може щось виграти. Якщо раптом зробити припущення, що там настав мир, ось чарівна паличка: припинилася війна. Немає цієї теми. Теми «Новоросії» немає, теми страдницького українського народу, теми «української хунти» нема – що робити ПУТІНУ? ПУТІНУ відповідати за економіку? ПУТІНУ відповідати за обвалений фонд? – пояснив письменник мотиви російської агресії.
Це в інтересах політика ПУТІНА, який в каламутній воді ловить свою особисту і корпоративну рибку політичну. Ось тут він може бути посередником… Він сам заварив це вариво, він сам буде боротися за мир. Сам влаштував війну – сам за мир бореться.
Приторговував потрошку своїм впливом. «Можемо вивести – можемо не вивести, можемо влаштувати марш-кидок – можемо зупинити війська, а ви за це віддайте нам…» і так далі. Але ж це мерзота… Політична мерзота, кримінальна. Він – кримінальний злочинець, і він це знає. І вони всі це знають, що робить дуже небезпечною нашу внутрішню ситуацію, тому що вони самі відрізали можливості виходу. Він ще нині робить спробу пройти поміж струменями.
Він ще нині робить спробу знайти в цій конструкції зону посередника. Це виходить все гірше, тому що надто очевидно, що він - учасник цієї війни. Він на цій стороні, на не іншій, він ніякий не посередник. Все, що може зробити Росія для того, щоб перестала литися кров, – це піти звідти. Піти –це єдине, що вона може зробити», - також вважає ШЕНДЕРОВИЧ.
«Ми, в крайному разі, маємо розуміти, що все це брудне і криваве вариво в інтересах лише ПУТІНА, який ловить свою політичну рибу в цій воді, і що, як тільки цієї війни не стане – він ніхто і звати його ніяк. Він військовий злочинець, що поклав 5 тисяч, що розв’язав війну, що відтягав шмат чужої території, що обвалив економіку власної країни, що відкинув країну із «західного» світу – ну так, умовно, із «великої вісімки» - відкинув її в бік Зімбабве, Венесуели та Узбекистану. З ним дуже тяжка розмова», - резюмував письменник.

З російської переклав Микола КОРОБКО
http://www.0432.ua/article/718827