Ще 15 травня батальйон територіальної оборони «Кривбас» відзначив мітингом-реквіємом за загиблими свою першу річницю після наказу про його утворення, а в серці й досі лунають слова із тих виступів, навіть – цілі речення. Тому я буду писати про той мітинг так, як мені тоді на серце лягло й досі не відпускає, а не як звикли писати «по ранжиру» (особливо – про військових). Бо ж там зібралися, в основному, ті, що вижили під Іловайськом і Дебальцевим та в інших місцях, де воювали бійці батальйону, а також – їхні родичі і родичі вже загиблих побратимів. Але, зрозуміло, що для точності я їх буду цитувати так, як «записала» техніка.

Ось, наприклад, слова із короткого виступу сержанта Сергія БОНДАРЕНКА: «Якщо у кого-небудь з’являться думки створити якусь криворізьку республіку, для них це скінчиться дуже печально… Ми охороняли спокій ваших рідних і близьких на передовій, а зараз у нас незабаром демобілізація – і ми будемо тут. А тому якщо у кого-небудь з’являться такі погані думки, то знайте, що ми поруч і можемо відреагувати дуже неприємно для них, щоб у Кривому Розі й надалі були тиша і спокій, щоб все відбувалося в правовому полі, щоб у нашому Кривому Розі був мир».

Ці слова бійця з Кривого Рогу, кий пішов служити в батальйон добровільно, – як бальзам на душу в нашому місті, яке й так уже давно-давно зачекалося за чесною владою, яка не б’є себе в груди з вигуком «Криворожане! Земляки!...», а воює за Україну у битві із сьогочасними ординцями, відстоюючи мир у наших оселях, і попереджає всіляких там можливих у нас сепаратистів про свої та своїх бойових побратимів можливі дії, коли тут знайдуться «сєпари» і захочуть в Кривому Розі встановити свою гидку владу.

А ще – слова сержанта Андрія ЄРЬОМЕНКА, котрий сказав тоді на мітингу так:

«Я хочу подякувати волонтерам, я хочу подякувати родичам, друзів і абсолютно незнайомих людей, які допомагали нам і надсилали, коли ми були там, все, що завгодно, навіть ананаси. І те, що у нас тут немає війни, це наша спільна заслуга… Всі ви, мабуть, згодитеся, що ми там билися не завдяки, а всупереч керівництву, міністерству оборони і так далі. І якось дивно виходить: ніби ми воюємо на два фронти. Ніби з одного боку – «сєпари», а з іншого – власне, так би мовити, командування. Те, що вони докладають свої сили до розвалу батальйону… я вважаю, що ми все-таки люди військові. Та вони не розуміють, що вони не розформують наш батальйон, вони просто розсівають нас – і наші частинки поїхали в різні боки і на схід, - і я вважаю, що всюди у нас в Україні буде наш Залізний батальйон «Кривбас».

На цьому мітингу виступили і командир батальйону Олександр МОТРІЙ, і (за дорученням настоятеля Української православної церкви Київського патріархату, Патріарха Київського і всієї Русі-України ФІЛАРЕТА) капелан Криворізького регіону Юрій ІЛЬКІВ. Комбат вручив родичам загиблих вояків-кривбасівців медалі «Мужність. Честь. Закон», а отець Юрій – медалі « За жертовність і любов до України».

Лунав Державний Гімн України, слова віршів злітали з вуст родичів загиблих, а до Стели героїв тут, поблизу приміщення Дзержинського райвиконкому лягали живі квіти, вояки і родичі загиблих запалювали свічки…

Гарячу хвилю в серці викликав і виступ куратора батальйону «Кривбас», депутата Криворізької міської ради Миколи КОЛЕСНИКА, який сказав, що передали привіт сюди, нам, на криворізьку землю, командири Дмитро ЯРОШ і Семен СЕМЕЧЕНКО, а ще – з батальйонів 37-го, 20-го і 39-го, що 17 танкова бригада зібрала для сімей загиблих 50 тисяч гривень. А ще Микола КОЛЕСНИК сказав: «Доки не поховані всі загиблі, доки ми не повернули без вісти зниклих, доки не вилікували всіх поранених, «сороковий Кривбас» на війні.

То й справді, навіщо нам ті смертоносні «забавки» для недолугих у різні «ЛНР», «ДНР» та інші терористичні утворення? Навіщо ще й сюди те убивче й лиховісне переносити? Адже є у нас батальйон «Кривбас», у якому вже 45 загиблих!.. Ці хлопці не словами, а битвою із жорстоким і підступним ворогом утверджують українську владу. Тож маємо з них брати приклад і не обдурювати більше людей, не вводити їх в оману, а служити українцям і захищати.



Сергій ЗІНЧЕНКО.

















На світлинах: обличчя і моменти мітингу-реквієму в Кривому Розі.

Фото автора.